Моя історія така: тепер я у свого колишнього чоловіка – кохана й коханка. Ми прожили разом дев’ять років, донці було сім, коли ми розлучилися.
Починили з нуля, вічно ці злидні заїдали. Я в декреті, чоловік якимись дрібними заробітками перебивається.
Я весь час його «гризла», підбивала шукати щось більш прибуткове, а краще – свою справу відкрити навіть.
Так воно і сталося, почали вони з другом займатися будівельними матеріалами, і діло згодом пішло добре. І хоч чоловік і казав, що це все – завдяки моїм «стусанам», та, видно, ті «стусани» його так дістали, і я разом з ними, що коли пішли до нього в руки гроші, він дуже змінився, ми почали віддалятися, у нього з’явилося якесь своє життя. Мені говорили знайомі, що бачать, як він катає в машині інших жінок, а я все не хотіла вірити, доки не побачила сама…
Не хочу переповідати, хто пережив подібне, зрозуміють, як неприємно й боляче мені було.
Він просив пробачити, але не обіцяв, що цього не повториться, говорив, що так живуть тисячі родин, в яких чоловіки приносять гроші, але дозволяють собі іноді розслабитися. Коли я пропонувала йому, що давай і я тоді буду інколи розслаблятися у відповідь – його такий розклад не влаштовував.
Вистачило мене на рік таких «гойдалок» у відносинах і я подала на розлучення. Чоловік не хотів його мені давати, але я стояла на своєму і нас розлучили.
Через рік чоловік, як він тепер каже, мені на зло одружився. В мене на той час ще нікого не було, мені дійсно було неприємно, але, як і раніше його зради, я пережила й це.
Після нашого розлучення минуло п’ять років. Два роки тому чоловік став чомусь частіше приходити до доньки, приносити нам якісь подарунки, смаколики, давати гроші зверх аліментів на відпочинок чи розваги.
В мене тоді були стосунки з одним мужчиною, але ні в що серйозне вони не переросли, я бачила, що він не полюбить мою дитину, а це для мене дуже важливо – щоб чоловік любив не тільки мене, а й приймав мою донечку.
Я зрозуміла, що краще, ніж рідний тато, до неї ніхто не буде ставитися, піклуватися про неї. Тому я ніколи не ставала на заваді проявам уваги чоловіка до донечки. Та згодом зрозуміла, відчула, що ця його увага спрямована не тільки на нашу дитину, а й на мене…
Якось так посиділи, поговорили душевно з Назаром, і він зізнався, що не щасливий у теперішньому шлюбі, що оженився тоді поспішно, не подумавши добре, не придивившись до людини як слід. А вона виявилася сварливою, конфліктною жінкою. Але в них мала дитина, рік тому народився синочок, тому він не може піти, залишити її саму…
Говорив Назар і про те, що досі любить мене, жалкує про свою поведінку, зради, але як повернути втрачене назад? Як склеїти розбите?
Я відмовчувалася під час таких розмов. Але відчула, що й сама не байдужа до колишнього чоловіка…
Одним словом, зараз ми – коханці.
І краще вже так, ніж було, як раніше. Тепер я в колишнього чоловіка на першому місці, все – для мене й доньки. Шуби, коштовності, на відпочинок їздимо дорогий, іноді і він з нами виривається, щось плете дружині про робочі відрядження. А те, що Назар одружений з іншою – ну таке, колись я на її місці була, тому тепер мені все одно і ту жінку не шкода.
А, можливо, і можна склеїти в майбутньому розбите, ввійти вдруге в ту саму річку?..
Час покаже. Не можу сказати, що теперішнє мене повністю влаштовує, але все ж краще, ніж бути самій, та і люблю його, свого Назара…
Автор – Олена К.
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без згоди автора суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
