Мені 26 років, і зараз я на 5 місяці очікування дитинки. Поки що у нашій родині працює лише мій чоловік. Але після декрету я планую повертатись до офісу. Ми з Олегом живемо у його квартирі, у цьому плані нам дуже пощастило.
Місто наше у Харківській області і цим зараз все сказано.
Однак, незважаючи на те, що нам не довелося жити під одним дахом з його чи моїми батьками, проблем все одно вистачає.
Особливо якщо говорити про мого батька. Зараз він живе сам, бо моя мама поїхала поки що до Європи. Вона хоче здійснити свою давню мрію та купити свою власну квартиру, коли все в україні втихомириться. Тому мама одразу влаштувалася там на роботу покоївкою.
Житло батьків дісталося батькові у спадок, і мама до нього жодного стосунку не має. Частину зароблених грошей вона висилає нам на зберігання. Про це тато, звісно ж, не знає.
Чому звісно? Та просто він невиправний марнотрат! А головна проблема у тому, що він не працює. Бували раніше періоди, коли він знайде собі якусь підробітку на кілька місяців, а потім знову у піврічну відпустку.
Зараз взагалі батько навіть не старється знайти роботу. При цьому всьому у нього вистачає простоти постійно просити гроші. Бувало, я давала йому якусь суму, то менше, то більше. Але він ніколи не вертає борг.
Ось тиждень тому сталася ще одна історія. Ранок неділі, за вікном не спокійно. Лунає дзвінок: «Доцю, терміново, будь ласка, приходь! Я тебе дуже прошу, це важливо.”
Звісно, я злякалася! Схопилася і побігла до батька, а кругом над головою гриміло…
Примчала до батька, таксі викликала лише хвилин 20!
А виявилось, що в нього нічого не сталося! Просто йому знову потрібні гроші! Я, наївна, повелася… Ледь не плачучи, я сказала: «А може ти знайдеш собі роботу?! Скільки можна сидіти у мене на утриманні? Я взагалі чекаю дитину, якщо ти забув! Подивися на маму: вона працює на знос, щоб зробити своє життя кращим. Чому ти не хочеш зробити так само? Йди служити!»
Але батько лише багатозначно глянув на мене.
Коли чоловік дізнався, що я в таких умовах поперлася до батька, був просто у гніві.
«Він не отримає від нас більше жодної копійки. І крапка!” – сказав Олег.
Адже скільки вже було подібних історій! Якось батько позичив у нас досить велику суму грошей. Говорив, що хоче пройти медичне обстеження. Мовляв, вік уже не той, треба перевірятися.
Я подумала, що причина серйозна. Ми з чоловіком виділили йому трохи грошей. Але даремно. За тиждень я прийшла до нього і побачила, що він купив собі новий телефон! Подумати тільки, звідки в людини береться стільки наглості? Після того випадку ми не спілкувалися близько місяця. Тато навіть якийсь підробіток тоді знайшов. Видно, життя в борг не принесло своїх плодів.
А ще батько постійно питає, чи надсилає мама нам гроші. Він не знає, що вона зберігає свої заощадження у нас. Але, він про щось здогадується. Просто цирк! Дорослий здоровий чоловік без крапельки сорому клянчить у мене мамині тяжко зароблені.
Іноді мені здається, що колись це перейде розумну межу. На що здатна людина, одержима грошима?
Після моєї останньої вилазки я вирішила більше не ходити до батька. Я більше не можу терпіти ці фокуси.
Нехай справляється якось самостійно! Мама каже, щоб я взагалі не сміла переживати через нього: не маленький, сам розбереться. Воно то так.
Але іноді мені дуже кепсько на душі. Думаю, чи не потребує він там раптом, чи має що їсти. Як позбутися цих думок і перестати няньчитися з батьком? На це питання поки не можу дати собі відповідь.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.