Людину, яка народилася в СРСР, дуже легко відрізнити за деякими дивним звичкам. Здавалося б, уже скільки років пройшло, а ні, досі на рівні інстинктів залишилися вчинки, які абсолютно не мають раціонального пояснення… Так і хочеться запитати – навіщо вони роблять це? Наприклад…
Звичка прибирати за собою постіль в фірмовому поїзді.
Куди б я не їхала, в якому поїзді б не перебувала – обов’язково починається ЦЕ. Якась бабуся схоплюється зі свого місця і починає прибирати своє ліжко. І тут же, як за помахом чарівної палички, всі інші громадяни починають робити те ж саме. Акуратно складають рушники, простирадла, наволочки. Після цього сидять з почуттям виконаного обов’язку. Деякі намагаються втюхати згортки провіднику. Навіщо?
Звичка умаслювати всіх навколо.
Кожне 8 березня мама приносить мені цілий вагон і коробку цукерок. На її думку, я маю віднести їх вчительці, медсестрі в дитячій поліклініці, і ще хто зна кому. Коли я щиро не розумію сенс цього дійства, мама дуже дивується. З її точки зору таке поздоровлення не тільки доречне, але обов’язкоео. Без нього, мовляв, дитину будуть «діставати».
Звичка давати хабарі службовцям усіх рангів.
Наша людина чомусь досі впевнена, що навколо все по блату. Лежачи в лікарні, вона неодмінно норовить сунути заяложену купюру медсестрі в кишеньку. Питаєш її – навіщо?! Так а раптом я після наркозу не прокинуся? – запитує вона. Раптом помстяться? А ось так сунув грошики – і надійніше.
Звичка грубіянити, придбавши мінімальну владу.
Ось це мене виморожує найбільше. Радянське хамство невикорінно. Хамлять в безкоштовних поліклініках і в приватних клініках, хамлять в забігайлівках і в ресторанах, на ринку і в бутиках. Хамлять начальники і прибиральниці, і навіть вахтери. Хамлять і будують перепони всі, хто може. Особливо ті, хто може мало. Показати владу – головна розвага пострадянської людини.
Звичка до неуважності.
Нашій людині важко і незвично, коли за нею намагаються доглядати. Від зайвої уваги в магазині у неї пропадає бажання купувати. У Макдоналсі вона норовить сама прибрати за собою і пройти з підносом в виробничі приміщення. На будь-які залицяння і увагу персоналу відповідає недовірою – ми, ж, мовляв, не пани…
Звичка займатися окозамилюванням.
З усіх відомих мені установ некомерційного характеру, де немає прямої конкуренції, 99% працювали в кращому випадку на одну десяту своїх можливостей. Весь інший час ці установи займалися складанням звітів про виконану роботу. Потім виправленням звітів, підробкою і передачі вгору по ланцюжку. Іноді і в комерційних структурах бачу те ж саме. Вити хочеться! Хочеться вити!
Звичка кивати на «порядок».
Як я непереношу існуючі навкруги «порядки». Як часто вони йдуть врозріз навіть із заповідями! У нас можуть виставити з лікарні жінку при надії, не прийняти до школи дитину, залишити на вулиці людину, якій погано, якщо тільки це йде врозріз з «порядком». Таємнича інструкція на стіні може коштувати вам життя. Майте на увазі!
А ви стикаєтеся з радянськими звичками людей, які вам незрозумілі? З якими?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
