Була у жінки дуже проблемна дитина. У школі донька навчалася на трійки з натягом, з дому в бігу подавалася.
Рано курити почала і чутки про неї поповзли не дуже гарні. А щоб обілити себе, полюбилося дівчинці розповідати всім історії страшні зі свого життя.
Розкаже вона як їй вдома важко живеться, яка у неї матуся погана і вдома їсти нічого, люди та шкодують її всі.
Батьки ледве дотягли до шістнадцяти років. Думали розсудлива стане, коли вчитися піде в училище якесь. Та тільки обдурила вона всіх і нікуди не пішла іспити складати, розповівши матері, що прийняли її і восени чекають.
Підійшло до кінця літо, тут обман і розкрився. Побігли її хоч кудись прилаштовувати. Та тільки куди вже візьмуть, коли набір скрізь вже закритий? До того ж із такими оцінками.
Ось життя почалося, гуляй не хочу. Працювати ще рано, вчитися не потрібно. Тільки вдома напружувати її почали. То з сестрами сиди, то посуд помий, то підмісти вимагають. Коли на вулиці молодь гуляє щосили, ночами не спить.
От і зникла вона одного разу цілий тиждень. Де її тільки не шукали і у друзів, і у подруг. Кілька разів знаходили, але вона знову тікала. І ось через кілька днів заявилася вона, та не одна, а з хлопцем. Знайомтесь мама, мій чоловік це, до нього жити йду.
Ну що ж, хоча б знати будемо, все ж таки на серці спокійніше. Зібрали їй дрібнички, пару покривал та ковдр поклали з собою. Бабусі повідомили, що Володя чоловіка внучки зватимуть. І відправили до нового будинку, облаштовуватись.
Але буквально за кілька тижнів посеред ночі телефон почав розриватися від дзвінків. Володя дзвонив не перестаючи, довелося слухавку взяти, щоб дізнатися, що трапилося. А він без передмов повідомив, що вигнав дружину новоявлену з дому і щоб її ноги більше через поріг його не переступало. А речі всі її повикидав з вікна.
На ранок і сама дівчина з’явилася, безглуздо посміхаючись сказала, що він сам винен і це вона так йому спеціально зробила, що чоловік молодий застав з іншим. Загалом, так нічого і не зрозуміли, що в них там сталося.
Намагалися помирити їх, возили, щоби поговорила з ним. Але відмовився він навідріз. Шкода щойно дрібнички всі зникли вщент, мабуть незаможні тут же підібрали їх, коли з балкона вони летіли. Та бабусі довелося брехати потім, що здалося їй повідомлення з ім’ям Володимир.
Куди подітися, прийняли назад доньку. Вистачило її знову на кілька днів і знову вона зникла. Телефон не бере, де ховається не каже. За місяць з’явилася нарешті. Знайомся каже мамо, це мій новий чоловік. Загалом додому вона так і не з’явилася.
Ну і добре, що прижилася нарешті в новому будинку. Навіть весілля зіграли. Тільки ось чоловік її досі вважає, що бідолашну дівчину до нього жити відправили навіть без штанів змінних.
Не одягали та не годували нещасну дівчину. Адже прийшла вона до нього в одній футболочці і зовсім без одягу, і все, що в неї тепер є, він сам особисто купував.
Видно згадалася бурхлива молодість, коли обмовляючи інших вона до себе жалю домагалася і всі її шкодували. Так і вирішила.
І тепер її чоловік уже законний, вважає що мати її зовсім поважати нема за що. Адже ніколи вона бідну дитину не любила, а лише експлуатувала. Ось так і буває в житті.
Ну добре хоч цього разу не вигнали, нехай і повіривши вигадкам про її нещасне життя дівчини.
Запитання. Залишити все як є і не посвячувати її чоловіка в подробиці, але дозволяти йому ображати себе?
А саме так він і робить, і вважає себе правим, адже й половини не знає, як усе було. Або розповісти все як є, підкріпивши доказами та зруйнувати його віру в невинність дружини?
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.
