fbpx
життєві історії
Купили квартиру, але чоловік оформив її на свою матір. Господиня мого житла не я, а свекруха! Ми разом вже 14 років, двох синів виховуємо. Живемо у квартирі, яка лишилася мені від батьків. А у мого чоловіка є мама і сестра. Ця сестра – «найнещасніща» жінка в світі. Людина – один негатив і ниття. Як тільки свекруха стала власницею квартири, відразу пішла у неї розмова про дарчу для своєї дочки і внучки, або є ще якийсь варіант, щоб «нещасній дочці» життя полегшити. Але це наші гроші і дарча повинна бути на онуків!

Купили квартиру, але чоловік оформив її на свою матір. Тобто, господиня мого житла не я, а свекруха! Але про все по порядку. Ми разом вже 14 років, двох синів виховуємо. Живемо у квартирі, яка лишилася мені від моїх батьків. А у мого чоловіка є мама і сестра. Ця сестра – «найнещасніща» жінка в світі. Людина – один негатив і ниття. Як тільки свекруха стала власницею квартири, відразу пішла у неї розмова про дарчу для своєї дочки і внучки, або є ще якийсь варіант, щоб «нещасній дочці» життя полегшити. Але це наші гроші і дарча повинна бути на онуків!

Купили квартиру, але чоловік оформив її на свою матір. Тобто, господиня мого житла не я, а свекруха!

Живемо ми з чоловіком разом вже 14 років. У нас двоє дітей. Обидва хлопці. Одному 12, а іншому 8 років. Квартира у нас своя, а точніше, моїх батьків.

Мами моєї вже давно немає, а батько одружився з іншою жінкою і залишив мені двокімнатну квартиру. Діти ростуть, і ми завжди мріяли про розширення. Було багато варіантів. Продати цю, купити трикімнатну в новобудові. Або взагалі побудувати заміський будинок. Вирішили збирати, а там як вийде.

А у мого чоловіка є мама і сестра. Ця сестра – «найнещасніща» жінка в світі. Нагулялась в юності, народила дочку поза шлюбом. Потім вийшла заміж за якогось розведеного. Але і той пішов, залишивши її в кімнаті в гуртожитку.

Я страшенно не люблю з нею спілкуватися. Один негатив і ниття, щоб не трапилося. А у свекрухи було старе житло. Коли їх розселять – невідомо. Жити там було майже нестерпно, весь будинок затхлістю пропах. Ремонт там робити марно. Додатково до всього – сусід-алкоголік влаштував у себе пожежу і до затхлості додався запах гару.

Чоловік весь замучився, що мама в таких жахливих умовах живе, а ми тут «жируємо» в двійці. Запропонував якось: «Може, візьмемо її до себе?». Але куди? Дві кімнати нас чотирьох і так замало. Тоді він запропонував купити мамі житло на наші гроші, продавши майже за безцінь її квартиру.

Довго я злилася, але розуміла, що нічого тут не поробиш. Бабуся ж нашим дітям, все-таки. А потім, якщо що, квартира хлопчакам дістанеться. Переглянули всі варіанти, знайшли найзручніший – двокімнатна суміжна хрущовка. Зовсім маленька, але все ж затишна. Правда, не в кращому районі міста, та й ремонту вимагає.

Моя дурість полягала в тому, що я якось не сумнівалася, що все буде оформлено на чоловіка. І в майбутньому ця квартира дістанеться нашим дітям. Якось наївно упустила цей момент. Але при покупці чоловік все оформив на матір. Виходить, що свекруха – єдина власниця нашої квартири!

Як тільки вона стала власницею квартири, відразу пішла у неї розмова про дарчу для своєї дочки і внучки. Або може продати кімнату і розширитися? Або помінятися з донькою? Або є ще якийсь варіант, щоб «нещасній дочці» життя полегшити. Тільки ось про нас навіть розмови не було, враховуючи, що це наші гроші. чоловік і я збирали їх з зарплат.

Тут я вже почала ставати в позу. Лаюся досі на чоловіка, щоб поговорив з матір’ю, і не було мови про «нещасну сестру». Це наші гроші і дарча повинна бути на онуків!

Але чоловік і чути нічого не хоче. Я сама свекрусі подзвонила, навіть розридалася на нервах. Почула у відповідь: «Ну, ви ж в великій, гарній квартирі живете, а як же бути моїй доньці?».

Але ця донечка туди і копійки не вклала. Так прикро. Пропали гроші. Зовиця вже прописуватися у матері збирається разом зі своєю донькою. А я вже зрозуміла, що зробити нічого не зможу, щоб моїм дітям ця квартира дісталася. Хіба що розлучитися з чоловіком. Щоб провчити його. Нехай поживе з мамою і сестричкою в одній квартирі. Вони ж для нього ближче, ніж я і діти.

Спасибі, що прочитали мою сумбурно сповідь. Буду вдячна за погляд з боку і поради по справі від тих, хто опинився в моїй ситуації або спостерігав схожу історію у знайомих.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook