Купили ми з чоловіком місяць тому новий кухонний комбайн, я мріяла про цю розкіш років десять. Ох, я не могла натішитися своєму щастю! До того ж, наближалися новорічні свята, і я раділа мов дитя з того, що тепер мені буде набагато легше наготувати на стіл різної смакоти.
Та через тиждень після покупки зайшла зовиця Михайлина і звернулася до мене з проханням дати на якийсь час покористуватися комбайном, адже у неї у чоловіка був через два дні ювілей.
Ну добре, кажу, не питання, ми не скнари і поки що він мені не актуальний, бери. На першу вимогу – повертаєш, поставила я єдину умову Михайлині
Настав час, дзвоню і кажу, що час і честь знати, мовляв, Михайлинко, неси мою радість додому.
А зовиця і каже, що вони прилад зламали, але найближчим часом придбають нам новий, такий самий, один в один.
Через кілька днів завіз її чоловік коробку у непрозорому пакеті та швидко ретувався, не відгукнувся навіть на запрошення мого чоловіка пообідати моїм борщиком.
Я відкриваю і бачу дешевий китайський аналог, який тільки на смітник зійде. А була у мене оригінальна німецька модель. Різниця в ціні – приблизно в 10 тисяч гривень, звичайно, наш дорожчий був!
Чоловік мій Андрій лиш плечима знизав: що з них, мовляв, взяти, Оленко, у них же троє дітей, звідки гроші у Михайлини?
Власне, “китай” полетів у смітник, собі замовили знову нормальний. На щастя, встигли отримати перед Новим роком якраз. Біднішими ми не стали, зате спілкування з родиною зовиці стало значно менше, чому я дуже рада.
Як каже одна моя знайома: добре, що грошима взяла.
З Новим роком, дорогенькі! Порядної вам рідні хочу побажати.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com, автор О. Шатіло.