fbpx

Купили з чоловіком квартиру за допомогою сімейного капіталу – нам якраз цієї суми не вистачало. Дітям частки виділили, обидві дитини у мене від чоловіка. Ремонт зробили, машину купили. Старша в школу ходить, молодший – у садок. Вдома – гармонія. Принаймні, я так думала. І ось Ігор привів свою молодуху до мене і дітей в квартиру, адже у нього частка в квартирі. Дівуля чоловіка теж одружена була

Купили з чоловіком квартиру за допомогою сімейного капіталу – нам якраз цієї суми не вистачало. Дітям частки виділили, обидві дитини у мене від чоловіка. Ремонт зробили, машину купили. Старша в школу ходить, молодший – у садок. Вдома – гармонія. Принаймні, я так думала.

Те, що Ігор подав на розлучення – як грім серед ясного неба.

– Я полюбив, жити без неї не можу.

Заявив, що жити він без неї не може. Без мене і дітей – може, а без неї – не може. Мало того, що жити не може, так ще й не було де. Молодуха чоловіка теж одружена була. Її чоловік, як дізнався про невірність дружини, по розумному зробив – дачу і машину на матір свою переписав, а квартиру умовив продати. І продав – своєму хрещеному за копійки. А потім дружині стусана дав. Ось вона до чоловіка мого та й прилипла, як банний лист.

Сама сиділа, нила, у мене на кухні. Жити ж ніде, орендувати – дорого. Ось чоловік її до нас в квартиру і притягнув.

– Мені чверть квартири належить, отже буду жити тут з ким захочу. І краще веди себе нормально – моя тобі порада.

А курка ця либитися відразу почала.

– Мамо, а чому ми живемо з тобою в кімнаті, а тато з якоюсь тіткою в нашій? – запитала дочка.

А що я їй мала була сказати? Що? Любов у її татуся? Або я ще й красиве виправдання для присутності коханки чоловіка в нашому домі придумати мала?

– Сонечко, йди сама у тата запитай, я сама не знаю відповіді на це запитання.

Дочка сходила і запитала. А він на мене кричати почав, що я в їхні відносини лізу. У власному будинку. І лізу в стосунки власного чоловіка!.. Слів немає.

Після невинного запитання дочки взагалі почався триндець. Чоловік і дівуля вирішили просто нас вижити з квартири. Я їй взагалі дивуюся, як нахабства вистачило прийти в квартиру до одруженого чоловіка і жити, дивлячись нашим дітям в очі?

Роз’їхатися – ситуація була патова. У кожного по чверті квартири. У дітей – половина квартири. Я просто фізично не змогла б купити таку квартиру, в якій дітям можна виділити рівноцінні частки. Цьому пропонувала – давай викуплю. Позичу, вкраду, але знайду гроші. Він у відмову. Я не розуміла – ну на мене йому все одно, про дітей би подумав. Або все в процесі розлучення, не тільки дружина стає колишньою, але і діти?

Після того, як моїх дітей промивали після частування жіночки їхнього тата, я подумала – Бог з нею, з квартирою. І чоловіка теж в топку, з бабою його. Здоров’я дітей важливіше. Зібрала речі і дітей, на свою кімнату замок врізала і до мами переїхала.

За півтора тижні до нашого офіційного розлучення, молодиця чоловіка змилася до багатшого мужика, наостанок обнесла нашу квартиру. Чоловік відразу – каятися і вибачатися.

Я пробачила. Ні, не по-справжньомуі – хто взагалі таке пробачить? Пикинулася, в сльози:

– А раптом ти знову когось приведеш? Я б пробачила, але, сам розумієш …

Ігор, на доказ своєї благонадійності, свою чверть на мене переписав. В обмін на те, що розлучатися ми не будемо, а я і діти повернемося в квартиру. Знайшов наївну. Документи я оформила швидко – мені до суду по розлученню треба було встигнути, і я встигла. Правда, розводити нас не стали – чоловік там виправдовуватися почав, що ми помирилися і все таке.

Дали нам час подумати. Тут і думати нічого – однозначно розлучення.

А відразу після розлучення помщуся за все – виселю його кудись під паркан. Раніше головою своєї думати треба було, а не тим місцем, яке у нього свербіло. А я ще й така-сяка безсовісна після цього. Ніби це я мужика в будинок притягла і жила в сусідні кімнаті на очах у власного чоловіка і дітей. А він у нас тепер – овечка безневинна, довірився дружині-гадючці, а вона його обібрала.

Так, обібрала. Він всього навсього позбувся чверті квартири. А мене і дітей він позбавив нормальної сім’ї, а сім’ю – ні за які квартири не купиш, і не повернеш. Сподіваюся, чоловікові добре житиметься на вулиці, десь під лавкою. Сподіваюся, і не підбере його ніхто.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page