Квартира це, на щастя моя, мені її батьки подарували.
Живемо ми з дружиною Катрусею окремо, але про всяк випадок дали ключі від своєї квартири її батькам, а саме тещі Олесі Семенівні. Тепер уже й не раді, але забрати назад якось незручно, вийде, що не довіряємо.
Стосунки з тещею у мене завжди були нормальними, тому ми так і вирішили.
Коли віддавали ключі, не думали, що все так обернеться, що це стане нам не підстрахуванням та допомогою, а цілою халепою.
Олеся Семенівна взяла звичку приїжджати до нас щодня, переробляти все по-своєму, і щоразу залишає записку, що треба зробити, що ми зробили на її переконання не так, як треба.
Може, вона це робить і з добрими намірами, але я тепер дуже незатишно почуваюся у своїй квартирі. Не розумію, навіщо перекладати речі у шафі, прати мою білизну, нехай навіть і в машині, але мені неприємно від цього.
Я вже неодноразово казав Каті, щоб поговорила зі своєю матір’ю, але вона боїться її засмутити. Якось, щоправда, Катя натякнула мамі, що не любить, коли за неї щось роблять (теща в той раз зняла прання, все попрасувала і склала), але отримала у відповідь, що вона невдячна дочка, що багато хто наймає домробітниць, а вона все безкоштовно все для нас робить, а ще й не така. Дружині довелося вибачатися.
Знаєте, родинні взаємини взаєминами але я так більше не можу, втомився. Нещодавно пішов раніше з роботи, думав, полежу, відпоину.
Вдома застав тещу, яка вирішила спекти нам пиріжки. Катя якраз на дієті, дочка ще маленька, Софійці 7 років, а мені стільки навіщо?
Я так і сказав Олесі Семенівні, але теща вже зробила тісто і ще години три гриміла на кухні посудом, забігаючи до мене, щоб спитати, як я почуваюся. Я вже пошкодував, що приїхав додому раніше, треба було спершу зателефонувати.
Втомився у своєму будинку почуватися незатишно. Думаю, може варто поговорити з тестем? Або Петро Іванович і сам радий, що її немає вдома, бо в неї характер не медовий.
Мене ще дивує спокій дружини із цього приводу. Навіть ображається, коли говорю, що її матуся заважає нам жити нормально, Катя одразу каже:
– Ти забув, як мої батьки допомагали з маленькою донькою. Тоді не заважали?
Ну що тут скажеш, як можна порівнювати одне з одним. Не знаю, що й робити, вихід тут лише один бачу – забрати ключі назад, а там хай ображаються чи ні, це їхній вибір. Благо, як я сказав вище, це моя квартира, подарована моїми батьками, і господар тут я.
Правильно я зроблю, якщо попрошу повернути ключі?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
