Квартира, в якій ми зараз живемо, дісталася Вадиму від бабусі. Вона в гарному районі, світла, взимку тут тепло. Єдиний мінус – однокімнатна. Поки ми не стали батьками, я на це не зважала. А тепер ситуація трішки змінилася. У нас з чоловіком росте синочок – 4 рочки, і донечка Єва – 1,5 рочки. Вадим зібрав сина в садочок, а п’ю чай з бутербродом, і не можу прийти до себе. Який же Дмитрик розумничок!
Ми з Вадимом гарно жили в нашій невеликій однокімнатній квартирі. Це був наче наш маленький світ. Нам не було тісно, проте з появою дітей стало не дуже комфортно. Місця нам вистачало, але виникли інші проблеми.
Наприклад, якщо молодша Єва плаче вночі – прокидається й старший Дмитрик. Хтось раніше стане ранком, піднімаються всі.
Сьогоднішня ніч була ще тою. Єва погано себе почувала, тому часто прокидалась. Я намагалася її носити всю ніч на руках, але вона не заспокоювалася.
Мені було шкода Дмитрика, тому що він не міг нормально спати через це. З першої години ночі до 5 ранку тривали наші “гуляння”. Я навіть на кухню Євуню забрала, але в кімнаті все одно було все чутно.
Вранці Єві стало трішки легше, і вона заснула. Тільки Дмитрику поспати не вдалося — о 7-й ранку збиратися в садок. Очі у нього сонні, але все розумів і нічого не казав. Тихенько з татом пішов на кухню, поїв і пішов на заняття. Перед відходом поцілував мене і сказав: “Матусю, поки Євочка спить, ти також біля неї лягай. А я в садочку добряче висплюся. Нічого, не переживай. Вона ж малесенька ще”.
Я прямо розплакалася від цих слів. Я злюсь на себе, що не можу забезпечити своєму синові нормальні умови для відпочинку. А з іншого боку, у мене росте така розумна дитина, яка переживає за сестру і не дорікає їй у такій поведінці.
У Дмитрика велике і чуйне серце!
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
