Життя у Лариси складалася, в принципі, як у всіх. Зустрічалася з одногруппником, одружилися, дитина. Знімали кімнату в гуртожитку, потім їм дали квартиру від підприємства, куди її чоловік влаштувався працювати.
Дитина часто й довго хворіла, тому Ларисі довелося затриматися в декретній відпустці. На роботу вона вийшла тільки, коли син пішов до школи.
І начебто все було як у всіх: будинок, робота, котлети-борщі, дрібні сварки зі свекрухою. Дитина підростав, проблем з ним ставало все менше. Так і йшли роки…
Лариса на роботі зустріла чоловіка і закохалася. Ось так буває. Зрозуміла, що все, що було до цього – просто наслідок юнацької прихильності.
Що вийшла заміж за молодості, по дурості і вже чекала дитину і куди в такому положенні було йти. Зараз же почуття нові, зрілі, такі, яких ніколи не було.
Вирішила Лариса чесно розповісти все чоловікові і нарешті відчути себе щасливою. Тим більше, що дитині вже на той момент виповнилося 16 років.
Скоро вступ до університету і піде від батьків. Чоловік слізно почав просити залишитися, одуматися. Підключилися найближчі родичі, яким чоловік встиг все розповісти.
Лариса вирішила, що і правда, потрібно думати не тільки серцем, а й мізками. Все ж є сім’я. На цьому тлі примирення Лариса вони вже чекали другу дитину, появилася донечка. Дитина була здорова, улюблена, бажана.
І тут через рік Лариса дізнається, що чоловік їй зраджує. Що зустрів когось у відрядженні і збирається розлучатися. Так, чоловік зізнався, так і є. А коли речі збирав, сказав, що сама винна, коли йому перша зрадила.
Він вирішив поиститися і тепер це серйозно. А доньці буде допомагати, не залишити.
Фото ілюстративне з вільних джерел.
