Лариса Петрівна ще не така стара, як собі це уявляє. Можливо, якби вона не жила на пару поверхів вище від нас, то обов’язково б і сили знайшлись, але для чого, якщо в домі у дочки є все, треба лише спуститися, напакувати сумку і повернутися до себе. Але сьогодні настала “остання крапля”. Дружина її захищала, але я для цих ледарів знайшов вихід.
***
Тарас знав що вдома чекає порожній холодильник. Ще в неділю він їздив в АТБ і затарився на місяць. А до п’ятниці вже халепа.
Діткам ще три і чотири, вони не могли з’їсти п’ять кіло м’яса і дві пачки пельменів, три дині і один кавун. І чому картоплі не 20 кіло, а тільки два.
У нас були гості чи що? Чого я не знаю?
Мама заходила, – пояснила дружина. – Їй же важко ходити. Таку тяжкість носити.
Що? – не відразу усвідомив чоловік.
Тарас закипів. Він згадав як весь вихідний витратив на це. Як стояли в заторі і дітки кричали “Коли закінчиться затор?”
А тут мати спустилася на поверх, забрала продукти, як ніби так і треба. Ось виявляється яке щастя жити в одному будинку. Дякую, мама, просвітила!
У неї ж є кому ходити!
Так тато не працює. На нього вона вже не сподівається.
А я значит мать Тереза?
На наступний день Тарас піднявся до матері і підчистив вміст холодильник на третину.
Мати ахала, прикидалася самотньою хворою жінкою, але Тарас не слухав її і забрав все, за чим прийшов.
Дома дружина вчинила скандал. Але чоловік ніби був готовий до цього.
Не може ходити? Добре. Нехай готує список, ти допоможеш робити замовлення по інтернету.
А гроші? – запитала дружина. Батько не працює. Рік до пенсії. На одну пенсію живуть.
“Досить вагомий аргумент”, – подумала дружина. Що ти на це скажеш?
Так і з цим можу допомогти, – спокійно сказав Тарас. Є така газета “робота”. Її безкоштовно у метро роздають.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
