fbpx

Лариса завжди хотіла розділити квартиру порівну. Її мало цікавило те, що у дочки двоє дітей і маленька зарплата, в той час, як син живе, як у Христа за пазухою. Навіть незважаючи на те, як Дмитро до неї ставиться. Уляну це неймовірно дратувало, але діватися було нікуди

Свою сім’ю Лариса створила вже коли їй було 28 років. Якщо дивитися з точки зору сучасності, то як раз нормальний вік, але за тодішніми мірками це було занадто пізно. Вона вже встигла видавати заміж всіх подруг, а тому самій довелося вибирати нареченого з тих, хто залишився.

Як це часто буває, замість хорошого чоловіка Лариса обрала собі Миколу, який любив заглядати в чарку. Роки подружнього життя подарувала їй двох прекрасних дітей – сина і дочку. Жінка оступилася, вибравши собі улюбленця, але час показав хто є хто.

Жінка росла в сім’ї вченого-архітектора. Положення батька в суспільстві забезпечувало їй щасливе дитинство, де у неї було все, про що інші могли тільки мріяти. Лариса вирішила піти по стопах батька і також освоїти професію архітектора, та й сама робота їй була до душі.

Але якою б відмінницею вона не була, і все ж з чоловіком вона помилилася. Все було прекрасно до моменту знайомства зі свекрухою. Тоді вона вперше переступила поріг будинку і дізналися, що він виховувався в малозабезпеченій багатодітній сім’ї.

Прикро їй сприймати і той факт, що заглядати в чарку любив і батько, і мати Миколи. Але жінці пощастило отримати квартиру через роботу, а тому жити з родичами чоловіка їй не довелося. Згодом у них з’явилися діти: Улянка, а через три роки Дмитрик.

Подружнє життя давалося Ларисі не легко. Мало того, що чоловік часто пив, так і заробляв він не багато. Весь тягар турботи про сім’ю лягла на тендітні плечі жінки.

Через деякий час її життя і зовсім розвалилося. Микола покинув сім’ю, залишивши жінку з 12-річною Улянкою і 8-річним Дмитриком. Вона сподівалася що він все-таки згадає про сім’ю і повернеться додому, але дива не сталося. Добре, що батько завжди знаходив сили і час допомогти дочці. В основному забезпечував їх продуктами. Але цього не завжди вистачало.

У ті важкі часи, Уляна завжди намагалася підтримати маму, але вона цього не помічала. Складалося враження, що для неї існує тільки одна дитина – її Дмитрик. І хоча він погано вчився і був ледарем, Лариса робила все, щоб синові не довелося зробити зайвий рух. Так було не один рік, ось тільки жінка навіть слова дякую від нього не почула.

Тоді то Уляна зрозуміла для себе гірку правду, і почала злитися на матір. Дмитро отримав престижну освіту, та ще й на платному. У той час як Уляна вчилася на заочному і сама заробляла собі на життя.

Якось Уляна прийшла запитати у мами поради з приводу весілля, на що отримала не дуже хорошу відповідь. Слова матері сильно образили дівчину і та покинула рідну домівку. З чоловіком вона прожила 14 років і народила двох дітей. Потім її спіткала доля матері, і дівчина повернулася в рідну квартиру.

Весь цей час мати продовжувала здувати пилинки зі свого Дмитрика. Він працював в поліції, прекрасно заробляв і мав свою сім’ю, але часто його проблеми досі доводилося вирішувати матері.

Коли Уляна повернулася додому, то зробила тут невеличкий ремонт, вперше за всю історію квартири. Дмитро ж ніяк їм не допоміг. Більш того, він прийшов сюди і заявив, що йому належить частина цього приміщення, навіть не дивлячись на те, що у нього давно вже є власна квартира.

Лариса завжди хотіла розділити квартиру порівну. Її мало цікавило те, що у дочки двоє дітей і маленька зарплата, в той час, як син живе, як у Христа за пазухою. Навіть незважаючи на те, як Дмитро до неї ставиться. Уляну це неймовірно дратувало, але діватися було нікуди.

Через пару років стан жінки раптово погіршився. У неї почали трястися руки, сів слух і важко було рухатися. Лікарі сказали що потрібно дорога і термінова операція. Уляна самостійно зібрала всю необхідну суму, тоді як брат не дав ні копійки. Виявилося, що це була вказівка ​​дружини, мовляв, її і так не врятувати, просто викинемо гроші на вітер.

Тільки тепер Лариса зрозуміла, яку фатальну помилку допустила. Згодом їй стало краще, а дочка і взагалі виходила хвору матір.

Якось Уляна повернулася з роботи і побачила на кухні святкову вечерю і конверт. З-за спини пролунав материнський голос: “Люба моя донечко, вибач мене, якщо зможеш. Я розумію, що ніколи тебе не цінувала. Але зараз я нарешті зрозуміла свою помилку і тому прошу у тебе другого шансу “. Ніхто з жінок не зміг утримати сльози.

У конверті була дарча на квартиру, яку мати оформила потайки від дочки. Уляна змогла пробачити матері всі образи. Шкода тільки що втрачених років їм не повернути.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – frida.baaam

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page