– Ларисо, мама така засмучена. Як вона тепер одна тут жити буде? Я собі так подумав, що на сороковий день за татом ми всі приїдемо і заберемо маму до себе. Якось та й помістимося. Мама не заслуговує жити в самотності. І тобі легше буде, прийдеш з роботи, а їсти зварено, діти уроки поробили, – протараторив чоловік на одному подиху.
Мама чоловіка ще не не в такому стані, щоб за нею доглядати. Любов Ігнатівні 62 роки. Вона тільки на пенсію вийшла.
В неї хоч і в невеличкому містечку є своя квартира. Ну нічого, я думаю, що якось впорається. Іноді так буває, що кохані люди їх покидають, але нічого, треба змиритися і продовжувати жити.
Ми з чоловіком живемо у Вінниці і орендуємо трикімнатну квартиру. Також ми вже п’ять років, як будуємо за містом свій будинок.
І я і чоловік важко для цього працюємо.
В нас два сини школярі, які також потребують часу та фінансів.
Поки хлопці живуть в одній кімнаті, але старший вже натякає, що хоче, щоб ми зробили з вітальні йому окрему кімнату. І я його розумію.
Але чоловік не живе інтересами сім’ї. Він думає лише за маму.
– Хлопці будуть вже в будинку окремі кімнати мати. В цю ми маму поселимо. Сама подумай, як їй важко одній в квартирі. А взагалі мама пропонувала її квартиру продати, щоб ми швидше будинок закінчили.
Але я ж то розумію, що продаж її квартири буде за копійки, бо скільки там та обшарпана двокімнатна витягне по грошах. Нам ванна дорожче обійдеться, ніж її квартира. Але найголовніше, тоді Любов Ігнатівна до останнього з нами жити буде, а я цього не хочу.
Я щиро вірю, що свекруха одумається і не буде наполягати на переїзді до нас. Це в неї зараз важкий період, час же лікує.
Як мені бути? Як переконати чоловіка, що запрошувати маму жити до нас, погана ідея?
Автор – Карамелька
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
