fbpx
життєві історії
Леся для мене єдина рідна людина, не враховуючи тітку Іванку, яка дуже багато для нас обох зробила в житті. Я так довго чекала дня, коли вони з Олегом стануть на рушничок щастя. До весілля залишався один день. В мене все було сплановано: сукня куплена, зачіска замовлена, манікюр готовий. Навіть домовилась зі свекрухою, щоб вона забрала Єву до себе. Цілих два дні свободи. Та один момент перевернув все з ніг на голову

Леся для мене єдина рідна людина, не враховуючи тітку Іванку, яка дуже багато для нас обох зробила в житті. Я так довго чекала дня, коли вони з Олегом стануть на рушничок щастя. До весілля залишався один день. В мене все було сплановано: сукня куплена, зачіска замовлена, манікюр готовий. Навіть домовилась зі свекрухою, щоб вона забрала Єву до себе. Цілих два дні свободи. Та один момент перевернув все з ніг на голову.

***

До весілля сестри я готувалася – це був такий привід вирватися з декретних буднів!

Зробила манікюр. В салоні, а не сама вдома. Розкотила губу на зачіску. У перукаря, а не у ванній за допомогою плойки.

Плюнула на надію схуднути після пологів і розорилася на нову сукню. Я була у всеозброєнні. Майже: макіяж повинен був зробити візажист сестри вранці, за три години до одруження.

Наша єдина бабуся обіцяла з ранку взяти до себе внучку аж на два дні. Це повинно було бути вперше. Передчуття майбутнього ковтка свободи окриляло.

Але у долі були інші плани. О п’ятій ранку ми з донькою в компанії високої температури поїхали в дитячу лікарню на два довгі і тривожні тижні.

Чоловік поїхав на весілля один. Його мама подзвонила, щоб мене “підбадьорити”:

– Ви з сестрою – одне обличчя! Можна не ходити: тобі досить подивитися на свої весільні фото і уявити нареченого на місці мого сина!

Нас виписали. А осад залишився – я і так не любила те, що відбувалося в моєму житті: нічні пробудження, горщик, вічно зайнятий на роботі чоловік, розкидані іграшки, багатогодинні черги в поліклініці… І ще пропущене весілля самої близької людини: окрім Лесі і далекої тітки у мене немає нікого з родичів.

Сестра з чоловіком насолоджувалися медовим місяцем, а я зайнялася реабілітацією дочки, не звертаючи уваги на співчутливі погляди чоловіка. Десь билася підленьке думка: може, розлучаться? І Леся знову вступить в законний шлюб? І там-то я точно побуваю, на новому святкуванні! Але ці думки я щосили гнала геть.

Через місяць після невдалого (особисто для мене) тожества, чоловік запросив мене в ресторан.

Сукня в пригоді. Нігті були перероблені. А єдиний вільний стажист в перукарні навіть зробив мені зачіску.

Доньку забрала свекруха. На цілих два дні. Ми з чоловіком сіли в таксі і відправилися в царство вишуканої кухні.

Далі, від емоцій, спогади кадрами: ось ми під’їхали, чоловік попросив мене міцно заплющити очі, взяв за руку, допоміг піднятися по сходах…

– Відкривай! – скомандував він.

Біля довгого столу зібралися всі: наші з Лесею друзі і подруги, колишні однокласниці і однокурсниці, тітка Іванка з Тернополя, чоловік Лесі і… і сестра. У своїй весільній сукні. Засмагла, відпочила, красива.

– Ласкаво просимо на наше весілля! – вона підлетіла до мене, стиснула в обіймах і кивнула в бік арки з квітами: – Зараз все буде, сестричко!

Тітка Іванка пов’язала мені ошелешеній червону стрічку з написом “свідок”. Біля арки несподівано з’явилася дама з нереальним начосом…

– Чи є ваше рішення вступити в шлюб…

Я дивилася на Лесю крізь сльози: вони навіть заново обмінялися обручками!

– Гірко! Гірко!

Букет нареченої зловила наша однокласниця…

– А тепер слово надається сестрі нареченої, вона ж свідок!

І я сказала єдине, що вийшло промимрити:

– Будьте щасливі!

***

Чотири роки минуло, про декрет тепер я згадую з посмішкою. За цей час мені довелося побувати ще не на одному весіллі. Але те, друге весілля Лесі, влаштоване нею спеціально для мене, найтепліше і найяскравіше.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page