Леся навіть не здогадувалася, що чоловік, якого вона так вихваляла кожного ранку в офісі, колись був моїм. А мені не вигідно було їй про це розказувати, оскільки я до подробиць знала, що робиться в його новій сім’ї. Того дня “кава” в офісі була особливо напружена.
Коли ми розлучалися з моїм чоловіком, він мало не на колінах благав мене бачиться з дитиною. Говорив, що Дмитрика дуже любить і після розлучення не хоче втрачати зв’язку з ним. Я повірила цьому Антону, хоча причиною розлучення були його походеньки наліво.
Протягом двох років Антон жив на дві сім’ї. Зі мною і нашим сином, і з молодою коханкою, яка має сина п’яти років і вона навіть не знає, хто його батько. Рожеві окуляри з мене спали, коли я якось побачила чоловіка, який мав бути у відрядженні, з дамочку під ручку в найголовнішому парку нашого міста.
Тоді все стало ясно. Влаштовувати бурю я не стала, навіщо марнувати нерви. Коли Антон повернувся додому, я прямо сказала, що наш шлюб себе зжив, я про все знаю, нам треба розлучитися. Отак спокійно і за обопільною згодою ми розлучилися.
Чоловік, який мене зрадив, мені більше не потрібен у моєму житті. Щоправда, я щиро вірила, що Дмитрик завжди буде на першому місці. Помилялася. Все почалося з того, що після розлучення батько відвідував сина все рідше. Потім взагалі забув привітати з днем народження, зателефонував наступного дня і навіть не взяв дитину до себе, щоб хоча б годинку з Дмитриком провести.
Через два роки спілкування батька та сина зійшло нанівець, колишній чоловік дитину навіть не шукав. Зате я тільки слухала на роботі розповіді про ідеального батька, який прийняв чужу дитину. Розповідала моя колега, яка виявилася близькою подругою коханки мого чоловіка. Єдине, що вона не знала, що Антон – мій колишній чоловік. Так ось, кожен день в офісі починався з того, що Леся, колега, розповідала разючу історію, як чоловік її подруги порається із сином.
– Ой, дівчатка, а кажуть, що чужі діти це чужі діти. Чоловік Христі знову вразив. Вчора у маленького Златана був день народження. Так вітчим запросив клоунів, сам переодягся в костюм, показував Златану фокуси, запросили його друзів.
Ще й подарували дитині дорогий планшет. Я, звичайно, не розумію, навіщо дитині такий дорогий планшет, але якщо вітчим таке дарує, то чому ні. А як він із хлопчиком займається. Що не прийду в гості – він з ним і літери вчить, і розмальовки розмальовує, і читає йому на ніч казки. Ось це чоловік, це батько. Пощастило Христині просто нереально.
– Все тараторила Галя, а я просто не могла вкотре повірити. Як так можна ставитися до своєї дитини? Чому рідний син став чужим, хоча він завжди на тата чекає, любить його, а чужий став рідним? Може, тому що до коханки почуття сильніші, ніж були до мене? Чому так? І в чому винна дитина?
Що скажете з цього приводу?
Фото ілюстративне
