fbpx

Ліда вийшла на роботу після декретної відпустки, як завжди, з усмішкою на вустах. Щебетала до співробітників, розповідала, про досягнення своєї принцеси. Коли дійшла черга до обідньої перерви, всі разом пішли кавувати. Тут то Ліда і відкрила дівчатам свою душу. – А від мене Толік пішов. Ось так, просто, зібрав речі, і сказав, що важко йому з нами

Ліда вийшла на роботу після декретної відпустки, як завжди, з усмішкою на вустах. Щебетала до співробітників, розповідала, про досягнення своєї принцеси. Коли дійшла черга до обідньої перерви, всі разом пішли кавувати. Тут то Ліда і відкрила дівчатам свою душу. – А від мене Толік пішов. Ось так, просто, зібрав речі, і сказав, що важко йому з нами.

Ліда вийшла на роботу після декретної відпустки. Вона завжди багато працювала, допомагала колегам, беззаперечно залишалася понаднормово. Вона завжди була привітна з усіма, і частіше її можна було зустріти в доброму настрої.

Після двох років відсутності на робочому місці, Ліда, як ніби не змінилася. Була також добра, весела. Навіть принесла тортик. Пузатенький чайник закипів, всі виймали з тумб горнятка, зашелестіли пакетиками.

Гарячий чай, знаєте, особливо на роботі, має властивість розслабляти і робити людину добрішою.

І під цю саму задушевну бесіду, за кухликом чаю, з смачним тортиком, Ліда розповіла колективу про те, що від неї пішов чоловік.

Всі притихли… – А що сталося, Лідо?

– Сказав набридло йому “тяжкість” сімейну тягти, що ми грошей занадто багато витрачаємо, що він втомився, не справляється, що втомився від плачу дитини, від безладу, від мене товстої і убогої.

– Ліда, яка “тяжкість”, він на роботу влаштувався, чи що, коли ти в декрет пішла, я пригадую, раніше у нього проблеми з роботою були? – запитала Оксана, колега і не дуже близька приятелька Олі.

– Ні, до півтора поки мені платили він дома сидів, не було підходящої роботи. А потім, коли допомога нанівець зійшла, я стала підробляти в інтернеті, копійки, але, шкода дитину було в садок до двох років віддавати, він тоді і пішов.

– Ти на аліменти подала? – Не вгамовувалася рудоволоса Оксана.

– Та які там аліменти, він же безробітний – зітхнувши відповіла Ліда.

– А де живе зараз? – Не вгамовувалася цікава колега.

– Так… не знаю де, я давно його не бачила – сухо відповіла жінка.

Більше ніхто не зважився на розпитування, зрозумівши, що більше Ліда обговорювати не має наміру. Навіть нахабна Оксана, зрозуміла, що варто було б вже заспокоїтися.

Минув місяць, другий, третій, дожили до відпустки. Ліда варилася в своїх проблемах і турботах, їх у неї було не мало. Робота, дитина, побут. З виходом на роботу з’явилися гроші, нехай не супер багато, благо квартирка не орендується, від батьків у спадок дісталася.

Стало вистачати на продукти, одяг, косметику. Дитині стала речі красивіші купувати. Схудла, поміняла зачіску, покращала в загальному. Влітку з дитиною з’їздила на море, вперше в житті, радості не було меж!

У час соцмереж не дивно, що чоловік, Толік за життям Ліди спостерігав, та й вирішив, що це не справедливо по відношенню до нього, офіційно він ще член цієї родини, а ось на море його чомусь не покликали.

Саша, колишній однокласник Ліди, хороший хлопець, працьовитий, ще одружений, не щастило з дівчатами, дізнався від спільних друзів, що Ліда зараз одна. Вона завжди йому подобалася, але він так і не наважився за час навчання жодного разу розповісти їй про свої почуття. Так ось, зараз він змужнів, мав солідну роботу і вирішив, що у нього зараз куди більше шансів, ніж тоді у незручного підлітка.

Він написав Ліді в соцмережі, домовилися зустрітися. Ліда з обережністю погодилася, але вже боячись, що знову може обпектися вирішила не квапити події, краще придивитися до нього, не форсувати події.

Зустрічалися вже кілька разів, і тут виплив Толік.

Дзвінок в двері, Ліда подивилася у вічко, побачила колишнього чоловіка з квітами з сусідньої клумби.

– Навіщо прийшов? – запитала через двері Ліда.

– Ліда відкрий, будь ласка, поговорити треба.

Ліда відкрила.

– Толя, заспокойся, у мене є інший чоловік.

– Та кому ти потрібна з дитиною? Побавляться і кинуть. Так все місто поживе тобою, наївною дамою. Кому дитина твоя потрібна, крім рідного батька? А я є, живий, здоровий. Як не приймеш – дочці розповім, що ти сім’ю розвалила, а могли б жити як нормальні люди.

Він пішов, а Ліда залишилася наодинці з його словами, що звучать як дзвін, в голові. Подумала, написала Саші, попросила його більше їй не дзвонити і не писати, повідомила, що все між ними скінчено.

Ліда вирішила зберегти сім’ю, прийняла Толіка, годує, поїть, одягає, і чекає, коли він влаштується на роботу.

Як достукатись до такої жінки?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page