fbpx
життєві історії
Ліді я завжди допомагала грошима, підтримувала, як могла, їй завжди щось було треба. Зараз вона мені теж ще певну суму, взяту у борг, не повернула. Але то нічого, у неї важче життя. Бутербродів таких у неї на столі я аж ніяк не очікувала побачити. – Чому дорого? Це ж авокадо, я постійно його купую. Ми з Ігорем авокадо обожнюємо і рибку червону. Ти не любиш хіба?

Ліді я завжди допомагала грошима, підтримувала, як могла, їй завжди щось було треба, якась допомога. Зараз вона мені теж ще певну суму, взяту у борг, не повернула. Але то нічого, у неї важче життя. Бутербродів таких у неї на столі я аж ніяк не очікувала побачити.

Та про все по порядку.

Зі своєю однокласницею Лідою я завжди підтримувала зв’язок і знала, як у неї йдуть справи. При чому, ніколи б не сказала, що вона бідує. Адже у лідиного чоловіка непогана посада у солідній фірмі, тому надто мало заробляти він не може. Та й сама подруга справно ходить на роботу.

Але якось вони примудряються повністю витрачати свої зарплати і не мають жодних заощаджень. А останні три місяці подруга раз-по-раз зверталася, щоб я позичила їй грошей. Я дивувалася, на що ж вони таке витрачаються. Але жодної каверзи не бачила. І гроші у борг давала, я на хорошій роботі і достатньо заробляю.

Я знала, що Ліда з чоловіком орендують хорошу квартиру майже в самому центрі, а це не так дешево. Але дітей у них немає, великих покупок не роблять, із сім’ї начебто нікому не допомагають. На що ж вони таке витрачаються, що доводиться просити у друзів кілька тисяч до зарплати?

Мені навіть цікаво стало. Почала більше я цікавитися, чим живе моя подруга і чимало здивувалася. Виявляється, вони з чоловіком одразу після отримання зарплати їдуть до найдорожчого міського магазину і там закуповують продукти на величезну суму. Делікатеси, екзотичні фрукти, дорогі солодощі. Я навіть на Різдво собі не дозволяю витрачати стільки, скільки вони витрачають щоразу.

Зрештою перші два, а іноді три тижні після зарплати вони живуть на широку ногу. А потім економлять на всьому і позичають гроші, щоб до зарплати дотягнути. І так місяць за місяцем. Уявити не можу, що буде, якщо їм раптом одночасно затримають зарплату. Пропадуть люди.

Кільк днів тому так сталося, що Ліда запросила мене на чай. Нещодавно вона знову взяла три тисячі, обіцяла до початку новорічних свят повернути. Ну, гадаю, всяке буває. Якщо треба, то треба. Позичила.

І тут бачу, як подруга починає змащувати авокадо на хліб. Я авокадо ніколи не купувала, адже дорого.

Здивовано питаю:

– А звідки в тебе гроші на такий дорогий продукт?

На що Ліда, дивно на мене подивившись, відповідає:

– Чому дорого? Це ж авокадо, я постійно його купую. Ми з Ігорем авокадо обожнюємо. Ти не любиш хіба?

Я трохи озирнулася і побачила на кухні ще й свіжі огірки, які зараз коштують не дешево взимку. Помітила і нові чудернацькі чашки, яких ще тиждень тому я тут не бачила. І мені стало прикро. Виходить, що я даю Ліді гроші в борг, вважаючи, що вона ледве кінці з кінцями зводить, хоча подруга просто витрачає гроші дуже необачно і щедро. Та й чоловік її, мабуть, нічим не кращий.

І поки ми з моїм чоловіком Олегом економимо на всьому, щоб зайву тисячу відкласти до заощаджень, деякі люди живуть одним днем на широку ногу. Вони їдять червону рибу, мажуть на хліб авокадо та кладуть у салат свіжі огірки у грудні. А ще балують себе дорогими десертами, замовляють на додому піцу або снідають у кафе. Але при цьому регулярно просять гроші у інших. Як так можна? Мені цього ніколи не зрозуміти, а з Лідою взагалі зникло бажання спілкуватися.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, ibilingua.com