fbpx
життєві історії
Лікар, до якого я дуже хотіла потрапити, знаходився в іншому місті. Тому ми не думаючи, коли підійшов час появи на світ нашого первістка, направились туди. Благо, є своя автівка. Все було чудово, і ми з малюком готувалися до виписки. Сусідку по палаті родичі з кульками і квітами вже забрали, а ось ми з Дем’янчиком були “на чемоданах”, як кажуть, дуже вже хотілося показати сину його дім. Ближче вечора наш новоспечений татусь прибув, і почалося

Лікар, до якого я дуже хотіла потрапити, знаходився в іншому місті. Тому ми не думаючи, коли підійшов час появи на світ нашого первістка, направились туди. Благо, є своя автівка. Все було чудово, і ми з малюком готувалися до виписки. Сусідку по палаті родичі з кульками і квітами вже забрали, а ось ми з Дем’янчиком були “на чемоданах”, як кажуть, дуже вже хотілося показати сину його дім. Ближче вечора наш новоспечений татусь прибув, і почалося.

Після тижня перебування з моїм малюком в пологовому будинку, прийшов час нам повертатися додому.

Клініка знаходилася я в іншому місті. Чоловік повинен був приїхати за нами до вечора.

Ми з синочком зібрали всі речі, малюк мирно сопів поряд, поки я чекала Валеру. Сусідку по палаті вже забрали родичі.

Ось і за нами приїхав наш новоспечений тато.

Хто не знає, то весь одяг, в тому числі і верхній, віддають родичам додому. У пологовому будинку залишаєшся в одному халаті.

Ну так ось, передає мені чоловік пакет з речами моїми. Було 23 квітня, дощ і холод. Гаразд, сукню поклав.

Колготки мене вже повеселили, напевно у всіх дівчаток є такі колготки “під штани”, ось він такі і прихопив.

Ну, а взуття навіщо мені взагалі? Ось так я і виписувалася, в кімнатних тапочках і потертих колготках.

Всю дорогу до нашого містечка ми сміялися, зате на все життя запам’яталося.

До слова, речі на виписку я готувала, чоловік поспішаючи все переплутав.

А яка виписка була у вас? Що запам’яталося найбільше?

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page