Ліля досить м’яка людина, тому не може поставити на місце Лідію Петрівну. Я б це швидко зробила, бо перейшла вона всі допустимі межі. – Ліля! Принеси чаю!, – як тільки та відійшла від її ліжка, вже гукає знову. То одне їй треба, то інше. Але ж вона не робот, і в неї є чоловік, дитина, обов’язки. Свекруха дуже зручно “примостилася” в її житті.
Ліля з чоловіком та дитиною вже більше десяти років живе під одним дахом зі свекрухою.
Жили завжди добре, ніколи не скаржилася ні на чоловіка, ні на свекруху. Чоловік постійно на роботі, дитина в садку. А свекруха і з дитиною допоможе, і вдома завжди прибере і їсти приготує. Загалом, справ у неї було небагато, ходила гуляти з подругами, та займалася, то йогою, то танцями.
Але трапилася з її свекрухою халепа, йшла вона з магазину, була сильна ожеледиця – вона впала… Пролежала Лідія Петрівна довгий час в лікарні, потім з гіпсом повернулася додому.
Ліля за нею звичайно почала доглядати, не кидати ж мати чоловіка в біді. Спочатку вона пару-трійку раз в день ходила до неї в кімнату, щоб принести поїсти і допомогти зробити якісь справи. Але потім та зледащіла і почала кликати її через кожну дрібницю, то чашку упустить, розіб’є, треба прибрати, то чайку налити, хоча і сама вже в стані, може пересуватися по будинку.
Одним словом, просікла Лідія Петрівна, що вона безвідмовна, можна сидіти спокійно, дивитися серіали, а за тобою все приберуть, їсти приготують, та ще й погодують з ложечки, якщо попросиш. Так і сіла їй свекруха на шию.
А Лілі в цьому плані складно, вона людина спокійна, тиха, сперечатися не вміє, звикла старших поважати, слова поперек не скаже. Ось і мучиться тепер, з ранку дитину в садок відведе, і весь день за свекрухою доглядає, себе запустила, виглядає змученою, ніби працює на двох роботах.
Зустрілися ми якось в магазині, скаржиться, що чоловік перестав увагу приділяти. На що я висловила їй все про її зовнішній вигляд і про те, як вона в рабство до свекрухи потрапила, що поважати себе треба, доглядати за собою.
А Ліля у відповідь на мене лише образилася і сказала: “Справжні подруги так не поступають, не гарно так ображати”. Але я анітрохи не вважаю, що це було образою з мого боку, я лише хотіла відкрити очі їй на все, що відбувається.
Звичайно ж, кидати в біді родичів не можна, але і не варто забувати, що у вас є своє особисте життя. Якщо вами хтось намагається маніпулювати через жалість, просто нагадайте йому, що у вас є свої справи, своя сім’я, своє життя.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook