fbpx

Ліля ще до завершення всіх формальностей чкурнула за кордон. Артема вона передала “в добрі руки”, колишньому чоловіку. – Я повинна заробити грошей, та й особисте життя треба влаштувати, – сказала вона на прощання Валентину. Я коли виходила за чоловіка заміж, під таким не підписувалася. Добре, хоч у вихідні Артема бабуся забирає

Ліля ще до завершення всіх формальностей чкурнула за кордон. Артема вона передала “в добрі руки”, колишньому чоловіку. – Я повинна заробити грошей, та й особисте життя треба влаштувати, – сказала вона на прощання Валентину. Я коли виходила за чоловіка заміж, під таким не підписувалася. Добре, хоч у вихідні Артема бабуся забирає.

Мій чоловік розлучався не просто так, спокійно, зі звичайним формулюванням “не зійшлися характерами”, а зі ще тими бурями, які закінчилися в суді.

Але найцікавіший маневр колишня дружина зробила, коли ще до рішення апеляції чкурнула за кордон, залишивши тата з п’ятирічним сином. Вона не претендувала на материнські права, аліменти платити теж не збиралася, просто, за її словами, поїхала заробити гроші та спробувати влаштувати своє особисте життя в Європі.

Для мене було зовсім несподівано, що син Валентина житиме у нашій родині. Я нормально ставлюся до дітей, планую і нашу з ним спільну дитину, але не відразу, хочу переконатися в серйозності наших стосунків і почуттів, дізнатися свого чоловіка ближче, наскільки він готовий піклуватися про мене, дітей.

Хлопчик досить “розкутий”. Знаходити з ним спільну мову потрібно лише за допомогою поступливості та дипломатії. Мені часом дуже важко доводиться справлятися з елементарним – нагодувати, викупати, втихомирити “емоції” біля вітрини магазину іграшок і т.д.

Трохи рятує мама Валентина. У вихідні вона бере Артема до себе, і ми можемо трохи розслабитися. Це, звичайно, добре, але постає логічне запитання: “А де ж мама?”.

Все, на що мама сьогодні здатна – зателефонувати раз на два-три місяці і вилити неабияку кількість “олії”, розповідаючи, як вона сумує за сином, як вона чекає на зустріч з Артемом…

Після таких дзвінків Артема взагалі зібрати неможливо. Я – погана, мама – а Ліля – улюблена і найкраща, сльози, примхи та все, що цьому супроводжує.

Валентин каже, що це його син, і наполягати на тому, щоб колишня дружина забрала його, він не буде. Моя думка автоматично відсувається на другий план. Мене така ситуація не влаштовує, але виходу я поки що не бачу.

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page