– Лєна, як тобі тільки не соромно? Тобі що приємно, щоб по квартирі ходила і рилася в твоїх речах “чужа” людина?, – голосила свекруха, коли почула, що у мене є помічниця. – Ти що думаєш, моєму синочку легко ці гроші заробляються? Та він ночами не спить, лиш би твої кредити покрити, а ти така невдячна, на голову вилізла і ноги звісила. – Коли я сказала, що з немовлям на руках заробляю більше, вона отетеріла
***
Хочу все всюди встигати. Бути ідеальною мамою моїм донечкам, щоб досить отримували моєї уваги і турботи. Бути ідеальною дружиною моєму чоловікові, завжди красивою і зі стрункою фігурою.
Бути йому і кращим другом і коханкою. Хочу бути ідеальною господинею будинку, щоб завжди був порядок вдома і смачно приготовлено.
Хочу реалізуватися у своїй професії, в своїй роботі. Хочу, щоб для себе час залишався, для своїх захоплень та інтересів.
Хочу, прагну, прагну, але не виходить. Доводиться в чомусь шукати альтернативи.
Марія Іванівна стала моєю домробітницею більше року тому. Ми з чоловіком рішились на ЕКО, так як інших варіантів не було. Не перший, другий. Коли був перший, я не йшла на лікарняний, працювала, всюди бігала, їхала в інше місто у відрядження. Не вийшло…
Хоча з чоловіком читали, що не потрібно міняти свій спосіб життя, потрібно більше рухатися. Перед другою спробою чоловік наполіг на постільному режимі.
Після втручання я весь час лежала, Роман не давав вставати (тільки у вбиральню), приносив їжу в ліжко, сам готував, сам займався старшою дочкою.
Було неймовірно складно і морально і фізично. Найняли домробітницю, щоб хоч якась допомога була. Я її так і до сих пір називаю “моя помічниця”.
Приходила два рази в тиждень, прибирала, готувала їжу і прасувала одяг. Було спочатку страшенно не по собі, я до такого не звикла, довелося себе переламати.
Потім виношування, складне, більше половини терміну пролежала в стаціонарах. Її допомога була незамінною в цей період.
Зараз здавалося б можу справлятися і сама, але я до неї дуже звикла і її робота у нас дає мені можливість не сидіти в декретні, а далі працювати (хоч і вдома) і заробляти гроші для сім’ї.
З усіма цими переїздами, гостями я про неї забула, просто вилетіло з голови, що вона сьогодні повинна була прийти.
Ранок був чудовим. Я приготувала для всіх сніданок. Вівсяну кашу, бутерброди з маслом і сиром і какао. Свекруха навіть похвалила, що було смачно і корисно. Всі пішли на роботу, старша в школу. Залишилися вдома з малям одні.
Тиша та спокій. Поки Златка спала, я попрацювала і приготувала суп на обід. В мультиварці. Вдень дочка прийшла зі школи, свекри-з роботи. Я їм сказала, що нехай накладають самі.
Якщо хочуть щось інше, можуть приготувати самі, продукти в холодильнику є. Посуд необхідний – в шафах.
Пішла гуляти зі Златкою і заодно провести старшу Соломі на секцію.
Задзвонив телефон. Марія Іванівна. Мене всю зморозило. Я про неї зовсім забула. А свекрам про неї не говорили раніше, свекруха і так без неї мене марнотраткою називає.
Відповіла. Домробітниця плаче.
У Марії Іванівни є ключі. Як завжди, прийшла, відкрила, зайшла. Свекруха на неї, звичайно. Хто така? Навіщо? Звідки ключі? Марія Іванівна пояснила. Свекруха:
Мене ніхто не попереджав про домробітниця. Навіть якщо так, домробітниці нам більше не потрібні, ми приїхали і будемо тепер допомагати, самі впораємося.
І попросила її піти. Перед Марією Іванівною сильно я вибачалася. Пообіцяла оплатити цей невдалий день як зазвичай. Домовилися, що прийде в наступний раз як зазвичай, що її ніхто не звільнив.
Прийшла додому. Вислухала лекцію про сімейний бюджет, про те як багато і важко працює Роман, щоб платити наші кредити-іпотеки, а я знову тринькаю сімейні гроші на непотрібні речі.
Що соромно наймати служниць, ми не олігархи, всі дружини виконують домашні обов’язки і я не виняток. І що вони не даремно приїхали, допомагатимуть, якщо мені так складно.
Хотіла спитати де вони були і де була їхня допомога в складні для нас періоди? Але не стала. Це були наші проблеми, впоралися.
Спокійно вибачилася, що не попередила про її прихід. І так само спокійно пояснила, що вона нам необхідна, щоб я працювала. А заробляю я набагато більше, ніж їй платимо. Що Марія Іванівна прийде в п’ятницю і більше її виганяти не потрібно.
Відчуваю себе не дуже добре. Сильно соромно, що забула. Дуже незручно вийшло, можна було всього цього уникнути.
Але свекруха теж була не права. Могла б мені зателефонувати і запитати чи дійсно домробітниця прийшла, а не виганяти її, тим більше звільняти.
Що скажете з цього приводу?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
