Лиш тепер розумієш, що забрав у нас наш президент. Я сам з України, але багато років мешкаю в рф, пенсіонер, колишній військовий. Одеса сниться мені ночами, згадую, куди ходив, улюблені місця.
В Одесі жив мій дядько, мамин брат, а тепер мешкає в його квартирі мій двоюрідний брат з родиною, але Петро не хоче мене знати.
Місто, оспіване Утьосовим, мені сниться ночами, особливо вулиці Одеси, якими ходив в дитинстві. Бабуся, брат, дядько Мишко жили в Одесі, і ми щороку приїжджали до нього погостювати. Золотий був час! Який у нас забрали політики…
Ось уже другий день згадую, куди хотілося б сходити. Так згадувалось, що продумав цілий маршрут.
Якщо ви там, у «перлину біля моря», він вам може знадобитися.
Звичайно, зараз всім не до моря, але Одеса – це не тільки Чорне море і пляжі.
До особистого знайомства з Одесою у багатьох, мабуть, асоціативний ряд із цим містом буде таким: Дерибасівська, Потьомкінські сходи, «Шаланди повні кефалі», «Я вам не скажу про всю Одесу». А ще Корній Чуковський, Леонід Утьосов, Анна Ахматова, Михайло Жванецький, Богдан Тітомир, Ілля Ільф та «12 стільців»… Так, це вся Одеса!
“Не фонтан”, говоримо ми, коли щось “не дуже”, не окей. В Одесі смачною була вода із Фонтанського джерела. Несумлінні постачальники розповідали, що їхній товар теж звідти. Але одеситів не проведеш, вони перед тим, як щось купити, обов’язково пробують. А знаючи смак цього життя, одразу помічали підробку.
“Це не фонтан”, – говорили вони, звідти й пішов вираз.
Люблю одеситів за їхнє особливе ставлення до життя, за гумор, за винахідливість, кмітливість, творчість. Але щось я відволікся, тож переходжу знову до маршруту своєї уявної прогулянки.
Насамперед варто пройтися до оперного театру. Він справді чудовий, як зовні, так і всередині. Кажуть він навіть знаходиться на 2-му місці за красою після Віденського. Був там колись на балеті Стравінського. Досі вражень море!
З вулиці Оперний, як велика зефірина, виглядає із зелені тополь, дубів та інших дерев, яким, до речі, у цьому місті віддається дуже важлива роль. Є там два особливо круті дерева – «Пушкінская тополя», яка росте у дворі будинку 19 вулиці Торгової. По ньому поет підіймався до дружини комерсанта Різничого, так кажуть легенди!
Вона величезний і її варто побачити. А ще там є найстаріше одеське дерево – дуб «Чорна ніч» на проспекті Шевченка – «козацький дуб». Його посадили 1791-го чи 1792 року, тобто понад 220 років тому. Неймовірно!
Через парк, уздовж порту, треба дійти до Потьомкінських сходів і далі до колонади, і тут місце, яке мені найбільше сподобалося – куточок старої Одеси. Тут однозначно варто прогулятися. І «Тещиним мостом» пройдіться і привіт від мене передайте. Він хитається, а вид з нього на порт і море – чарівний!
Маршрут такий: колонада – Тещин міст, далі вулиця Гоголя, потім будинок графа Толстого і сад усередині та Сабанєєв міст.
З обов’язкових пунктів: подивитися на Дюка з другого люка, порахувати сходинки на Потьомкінських сходах і пройтися морвокзалом. А можна і на кораблику покататися. Там справді цікава екскурсія та вид на маяк.
У розпал дня сховатися від спекотної спеки можна в грецькому та турецькому саду. Там зелено та прохолодно. Любив я дуже дивитися на фонтанчик у вигляді Горгони Медузи.
Обожнюю парк Шевченка. Багато одеситів кажуть, що це воістину місце сили. Звідти є вихід до пляжу Ланжерон. Але для відпочинку і поплавати зараз це місце не підійде…
На перехресті Преображенської та Дерибасівської знаходиться знаменитий пасаж Менделевича. Розкішне місце для фото, особливо в ранковий час. Мало людей та чудове освітлення!
На Дерибасівській обов’язково загадайте спільне для всіх нас бажання, потерши ніс чи коліно пам’ятнику Утьосова, присядь на «Стілець» із «12 стільців».
Ресторан «Дача» розміщений у відреставрованій будівлі колишнього санаторію, з чудовою кухнею, зеленою територією, білочками, кроликами та класним дитячим майданчиком. Не знаю, правда, чи працює він зараз.
Легендарна кав’ярня «Жето» свого часу вразила нас з дружиною своїм оригінальним інтер’єром та смачними десертами. Це цікаве місце, де зібрано величезну кількість антикваріату.
Бар «Молодість» на Грецькій, 19 змусить трохи поностальгувати за 90-ми. Там є приставки та тетріс, смажена картопля та кава зі згущеним молоком. А моє улюблене було кафе “Компот” на Дерибасівській, 20.
За гарним панорамним виглядом варто заглянути до ресторану «Хмари», який знаходиться на даху з чудовим краєвидом на Одесу.
І моє улюблене місце – бар-ресторан «Гамбрінус». Це дуже старий заклад і в ньому можна відчути весь одеський колорит. До того ж ціни там раніше були дуже приємні та доступні.
Дуже раджу відвідати Спасо-Преображенський собор. Вразило це місце всередині. Настільки там світло, яскраво!
А дворики по дорозі – це казка, там буває дуже цікаво. Головне, щоб там було відкрито, і щоб тебе там не закрили. Особисто у мене одеські дворики незмінно асоціюються з білизною, що мальовничо сохне на мотузці, всюдисущими діловими котами і, звичайно ж, хаотично нависаючими одна над одною дерев’яними галереями, дивом вціліли під невблаганним плином часу…
Ринок Привоз – окрем історія. Там завжди є що вибрати в рибному відділі, і недорого. Та й поторгуватися не можна!
⠀
У Старій Одесі, напевно, кожна третя будівля неповторна та особлива. Це ж велика історична цінність! Як цього наш президент не розуміє…
Багато чого цікавого можна побачити, просто неквапливо прогулюючись вуличками цього прекрасного міста.
Люблю вулиці Одеси. І особливо одеські дворики! Просто завертай з центральних вулиць і заглядай у будь-який, відкритий. Відчуття того, що ти потрапив до іншого світу, гарантовано.
Одеса – це цілий світ із цікавими людьми, затишними вулицями, гарною архітектурою та своєю особливою колоритною атмосферою.
Прости мене, Одесо, що нічим не можу допомогти…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
