fbpx
життєві історії
Лише коли мама почала зустрічатися з дядьком Віталіком, в нашій сім’ї засвітило сонечко. Ми всі разом ходили гуляти, їли морозиво, і просто були щасливі та усміхнені. Та найголовнішим і найважливішим для мене було те, що мама з ним забула про “чарку”. Але і це щастя тривало не довго. Одного дня він зібрав речі і пішов

Лише коли мама почала зустрічатися з дядьком Віталіком, в нашій сім’ї засвітило сонечко. Ми всі разом ходили гуляти, їли морозиво, і просто були щасливі та усміхнені. Та найголовнішим і найважливішим для мене було те, що мама з ним забула про “чарку”. Але і це щастя тривало не довго. Одного дня він зібрав речі і пішов…

Тата у Даринки не було. Ну принаймні вона його ніколи не бачила. До п’яти років вона жила з мамою. Іноді приїжджала бабуся, але швидко їхала, так як мама сильно лаялася з нею.

Ще у мами часто з’являлися залицяльники. Різні. Деякі жили у них довго, по кілька місяців. Інші пропадали через тиждень. Всіх Даринка не пам’ятала, але один їй запам’ятався добре. Дядько Віталік.

Він був найкращим і він дуже дбав про них з мамою. Купував продукти і цукерки для Даринки. Вони всі разом ходили гуляти в парк. І там Даринка навіть прокотилася на каруселі. Найголовніше, що мама тоді не “заглядала в чарку”. І навіть не сварила її як зазвичай.

Мама була дуже веселою і вони весело проводили вечори, сидячи за кухонним столом. Пили чай, розмовляли про різне. Але одного разу мама “перебрала” і вони з дядьком Віталіком посварилися.

Дядя Віталік зібрав речі і пішов. Більше він не приходив. А незабаром почали приходити інші дядька. Але таких як дядько Віталік, більше не було. Не стало і їжі в будинку. Мама йшла вдень і поверталася вже “веселою”. Іноді не одна.

Найулюбленішим ласощами для Даринки став хліб. Звичайний черствий хліб. Його можна було довго жувати розсмоктуючи і не ковтати. Так менше хотілося їсти.

Після мама захворіла…

Одного разу прийшла бабуся і забрала Даринку. Там її смачно годували і грали з нею. У бабусі їй було добре. Але навіть після смачної вечері Даринка просила: – Бабусю, а можна мені хлібця? І здивована бабуся після цих слів плаче, адже у них все так добре.

Шкода тільки мами поруч не було…

Фото ілюстративне – mamotoja

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook