Ось вже й уявити таке не могла.
Справа в тому, що люблячий і коханий юнак кличе жити до своїх батьків замість весілля. Ну для весілля зараз не дуже час, це я розумію. Але решту умов і обставин і на голову не натягнеш.
Познайомились ми з Артемом приблизно рік тому. Жили в різних містах, я переїхала до нього, оскільки його місто дає мені більший простір для роботи і розташоване ближче до Києва, де є можливість працювати.
Закохалися один в одного, з’їхалися, а через деякий час почали планувати весілля і дітей, відкладати гроші на це, і тут це все як грім небесний серед ясного неба. І тут несподівано Артем каже: «Давай заощадимо на оренді та поживемо з моїми батьками? А весілля трохи пізніше справимо, коли вмсе заспокоїться».
Варто зазначити дві деталі. По-перше, половина батьківського будинку збудована та оплачена Артемом, по-друге, там же, в Пуховці, придбано ділянку та почалося будівництво нашого окремого будинку – для Артема і його майбутнеьої родини. І, тим не менш, я в трепеті і сумнівах.
Які батьки! Та я бачити їх планувала лиш у свята, і то через раз, а не через стінку в одному будинку. До того ж, я чудово знаю, що будівництво приватного будинку чи там котеджу, це ж років два, а то й більше за сьогоднішніх реалій, і весь цей час треба буде постійно жити і спілкуватися з його мамою та татом. Моя мрія прямо, еге ж, ось так жити.
Ще й черв’ячок провини мене трохи точить. Адже наші батьки, і мої, і Артема, вже у віці, якщо по-доброму, то їм потрібна допомога від нас та спілкування. І поки його батьки будуть у нас за стінкою, тобто поруч, у тісному спілкуванні з сином та його сім’єю – мною і майбутніми онуками – мої батьки в цей час будуть за купу кілометрів на самоті. Мені така перспектива зовсім не подобається.
Ось сиджу і думаю: є кохання, є коханий хлопець, практично моя половинка, так, і ще так, і знову так. Але я людина дуже відсторонено-логічна, і якщо треба, то всю любов і голубів приборкаю. І життя з його батьками, навіть якщо тільки на період будівництва будинку, не є особливо привабливою для мене перспективою. І що тепер робити?
Ось і весілля, яке так ретельно планували, що називається, “справили”. Ех, одним словом.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
