Дівчатка, мій чоловік Денис, з яким я вже 10 років в шлюбі, працює адвокатом. Його знають дуже багато людей в нашому місті.
Ми однолітки. Йому 33 роки. Колись давно ми познайомилися біля інституту, де я навчалася. Він приїхав до одного, мого однокурсника. Уже тоді він носив сорочки і костюми.
Денис майже не посміхався і не розмовляв. Його брови були насуплені, немов кожну хвилину він вирішив в голові складні завдання. Ми втрьох дійшли до метро і попрощалися.
Я цим же ввечері додала хлопця до себе в друзі в соціальних мережах. Він запит підтвердив. Ми іноді переписувалися. А влітку багато гуляли разом. Так і закрутився наш роман. Взимку ми одружилися.
Таким чоловіком можна пишатися. Кар’єра пре, гроші в будинок приносить. У нас двоє дітей. Ось тільки емоцій стало мало. Живемо як брат з сестрою – тихо, мирно, дружно.
Як я зустріла Олексія?
Наша молодша дочка пішла в дитячий сад. Щоранку я відводила її і поверталася додому. Трохи пізніше приходила зі школи старша, ми робили уроки.
Так ось, одного разу в роздягальні, я, присівши навпочіпки, одягала сандалі на ноги доньці, різко встала і опинилася віч-на-віч з чоловіком, який хотів покласти в ящик речі свого сина.
Читайте також: Я впізнала рідного сина в хлопця, який прийшов працювати офіціантом
Мене обдало ароматом його туалетної води. Я вибачилася, а він посміхнувся.
Після цього коротенького епізоду ми стали вітатися і дивитися один одному в очі. Не як сторонні люди, а немов між нами спалахнула симпатія.
Я з’ясувала ім’я цього чоловіка, набравши прізвище дитини в інтернеті. Його звали Олексій. Він носив джинси та светри.
Я стала мріяти про те, що ми спілкуємося, як друзі, гуляємо, сміємося. У нього такий теплий погляд. Ми дивимося один на одного крадькома і нас обдає задушливої хвилею, як у пісні.
Але розумом то я розумію – у нас в обох сім’ї, маленькі діти. Проблеми нікому не потрібні. Але я, як птах в клітці, втомилася від одноманітного життя. Чоловік є, а уваги від нього – ні. Він вічно зайнятий – у нього справи, суди, апеляції.
Тримаю себе в руках, щоб не зруйнувати те, що наші сім’ї створювали роками. Але розумію, що я люблю чужого чоловіка …
