Любомир був у відрядженні, діти були у бабусі, і я збиралася вихідні присвятити генеральному прибиранню. Вдень задзвонив телефон, мені подзвонив незнайомець. Мені знадобився деякий час, щоб скласти воєдино слова, якими він мене засипав. Я подумала, що це, скоріш за все, помилка. Але коли він назвав ім’я мого чоловіка, я стерпла.
– Почекайте, мій чоловік у відрядженні, – повторила я.
– Він з моєю дружиною в готелі, можете піти і все перевірити, – нетерпляче сказав він. Я б не пішла кудись із незнайомим чоловіком. Але я мала невелику підозру, що з Любомиром щось відбувається. Тож я зібралася й пішла подивитися на те місце, про яке говорив по телефону незнайомець.
Це було в сусідньому районі нашої області. Я просто трохи почекала у автівці. І через деякий час я справді побачила, як Любомир вийшов з готелю з незнайомою жінкою під ручку.
Саме в той момент хтось постукав у пасажирське вікно. Це був той незнайомець, який телефонував мені раніше. Його звали Руслан, і я прийняла його запрошення на каву. Ми сіли один навпроти одного.
Ми поділилися своїми першими враженнями та всім, що тоді спало на думку. Усі ці відрядження та вечірні зустрічі на роботі раптом почали вписуватися в класичну історію походеньок наліво.
Ми з Русланом почали вирішувати, що робити з нашими половинками. Я спочатку хотіла зберегти сім’ю і зробити все, щоб Любомир розлучився з цією жінкою. Я ще не знала, що мій чоловік по справжньому закоханий і в той час, як я щось міркую, він збирає валізи.
Закохані знову кудись пішли разом, і я регулярно плакала Руслану по телефону. Я не хотіла нікому про це говорити, Руслан був моєю єдиною довіреною особою.
Я навіть не знаю, як це сталося. Я звикала і з нетерпінням чекала наших з Русланом “консультацій”. Між нами був міцний зв’язок. Нас обох відкинули наші половинки, і, можливо, через це ми почувалися в безпеці одне з одним. Ми могли довіряти один одному будь-що.
Розрив був важким, але, напевно, тільки для мене, оскільки Любомир був закоханий і щасливий. З розлученням все минуло гладко. З дітьми я дозволяла бачитися за “графіком”.
І в якийсь момент я зрозуміла, що закохалася в Руслана. Він був для мене опорою, і ми пропонували одне одному саме те, чого нам не вистачало.
Коли про це дізналися діти, ми перестали приховувати наші стосунки. Руслан переїхав до мене, і наше найближче сусідство деякий час було великою темою для розмов. Я ніколи не думала, що щось подібне станеться зі мною.
Я нарешті щаслива і це найголовніше. Хіба ні?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua