Микола взяв у дружини Любу вже з дитиною. Малюкові було 2 рочки, з його батьком відносини у молодої жінки не склалися.
Люба була і розумниця, і майстриня. Будинок тримала в чистоті, а чоловіка і сина – в ситості. Батьків чоловіка поважала, кожен день бігала до них: то корову подоїти, то підлоги помити, то сіна накосити.
Свекруха приймала допомогу охоче, в очі дякувала, а за очі сина постійно пиляла:
-Взяв з дитиною, вона тобі взагалі ноги цілувати повинна, а ти з нею церемонишся! Те сережки золоті купиш, то каблучку подаруєш!
Микола дійсно любив і балував дружину. Дитині, звичайно ж все купував найкраще. Малюк ніколи не відчував себе обділеним.
Незабаром, Люба завагітніла, УЗД показало- буде дівчинка. Чоловік був на сьомому небі від щастя.
Робота глави сім’ї була сезонна, дома тримали 3 корови, які дозволяли безбідно існувати в безгрошові місяці. Микола здраво розсудив, що, коли малятко народитися, Любі потрібна буде допомога і вирішив з’їздити на заробітки до появи на світ донечки. Викликав тещу в допомогу дружині і поїхав аж на 3 місяці.
Свекруха була дуже незадоволена присутністю свахи в будинку Миколи. Все було не по ній, та не про неї.
-Любoнько, змарніла ти сильно, відразу видно, дочка буде, – говорила свекруха, – Красу дочці віддаси, чим Миколу то втримаєш? Я непорочна чоловікові дісталася, а йому все життя пам’ятати, що у тебе інший був.
або:
-Я вaгiтна була, моя мати нам дала 1000 гривень, в ті часи жигулі нові купити можна було.
Зрозуміло, все говорилося при свасі. Люба і її мати тільки мовчки посміхалися і робили вигляд, що не чули. Третій місяць роботи Миколи наближався до завершення, молоду жінку з переймами повезли в лікарню. Провівши її, свекруха сказала:
-Я ж не просто так тобі про гроші говорила, якщо хочеш, щоб мій син жив з твоєю дочкою, купи йому машину, а ні – буде твоя дочка піднімати одна двох дітей. На аліменти не розраховуй, знайду спосіб обійти. Знову промовчала Любина мати.
Прийшов час забирати Любу і дитину з лікарні. Її мати прибрала в будинку Миколи, корів подоїла, нагодувала, та занесла ключі свекрусі дочки зі словами:
-Грошей на машину у мене немає, дочку і онуків я забираю. Де шукати нас – Микола знає.
Микола приїхав в холодний будинок через тиждень. Кинувши речі прямо у дворі, поспішив до тещі. Довго він прощення вимолював, поки родина його повернулася.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
