fbpx

Любові до нього не було, швидше розрахунок, бо на той час військових поважали, давали квартиру, і була хороша зарплата. Справляли 40 днів по батькові. Бабуся піднімала тости за те, що вона вся така гарна, що має багато золотих речей. Один із родичів не витримав і запустив у неї салатом

Моя мама познайомилася з батьком під час прогулянки у парку із сестрою. Йому було 19, їй – 23. Кинув у неї сніжок, а вона наггубіянила у відповідь. Він потім всю дорогу йшов за нею, а коли вона підійшла до будинку, то запропонував познайомитися.

Трохи про тата. Він на той момент був курсант-військовий. Його батьки наполягли на вступі туди, щоб був далі від дому. Для 16-річного хлопця, який щойно закінчив школу, випробування не з легких.

Мамі зробив пропозицію за два тижні знайомства. Вона погодилася. Потім вона мені розповідала, що любові до нього не було, швидше розрахунок, бо на той час військових поважали, давали квартиру, і була хороша зарплата.

Взаємини мами зі свекрухою не склалися. Приїжджаючи в гості до молодих, свекруха накручувала маму своїми розмовами, що у батька ї інша. Мама постійно у сльозах ходила. Народився мій брат, потім я з різницею 2,5 роки.

У принципі, я не можу сказати, що бабуся до мене погано ставилася, навіть щось дарувала іноді, купила нам із братом собак, про яких ми мріяли. Все було добре до одного моменту.

Батька не стало раптово, під час служби. Мені вже було 6 років, а братові 8. Чудово пам’ятаю, як справляли 40 днів по батькові. Бабуся піднімала тости за те, що вона вся така гарна, що має багато золотих речей. Один із родичів не витримав і запустив у неї салатом. Вона впала під стіл. Брат пішов на кухню, я замкнулася в спальні. Мама намагалася всіх заспокоїти.

Мама тоді виставила бабусю серед ночі, а вона була з іншого міста. Більше вони не спілкувалися.

З часом «улюблена» бабуся почала писати мамі листи. У них ніякого каяття та підтримки. Я їх прочитала у 20 років, до цього мати їх від мене ховала, щоб не псувати стосунки. А в них приблизно такий зміст: «Ти ніхто, і твоїх дітей звати ніяк, нічого доброго з них не виросте».

Уявляєте, як це було читати жінці, яка тільки втратила чоловіка і залишилася на руках з двома маленькими дітьми? Я приїжджала у гості до цієї бабусі у 15 років, розмовляли нормально, але я тоді не знала, що вона писала. Мало того, що вона писала листи моїй мамі, вона відправляла приблизно такі ж на роботу, де просила, щоб маму звільнили, мовляв, подивіться, хто у вас працює.

Бабуся кричить про свою любов до мого вже спочилого батька і це викликає сміх і гнів одночасно, адже коли він був живий, вона не допомагала абсолютно нічим, була йому завжди не рада і просила розлучитися з моєю мамою. Але він зробив вибір на користь сім’ї.

Життя її покарало. На старості вона залишилася зовсім сама. Молодший син десь подався і з родичами не спілкується. Отримала по заслугах. Я вдячна своїй мамі за те, що вона не зламалася на той момент і виростила добрих дітей, які стали успішними людьми.

У мене – свій бізнес, брат, як і тато, військовий. Знатися з рідною бабусею і чимось їй допомагати ми обоє не маємо ніякого бажання.

Фото – спеціально для ibilingua.com.

Передрук без посилання на ibilingua.com забаронено.

You cannot copy content of this page