Денис лише наприкінці першого місяця відносин зізнався Люді, що одружений. Дівчина новину сприйняла не радісно, але коханий запевнив: з дружиною скоро розлучиться, не зійшлися характерами й інтересами.
Марина, дружина його, кар’єристка, дітей не бажає, а Денис мріє про сина і донечку, жінку-домогосподарку, яка все – для родини.
Люда сирота, виросла в дитбудинку, тому саме такою і хотіла стати для свого мужчини: відданою, хазяйновитою, звити своє гніздечко, народити діток…
Простила, повірила, що заради неї Денис скоро піде від Марини. А він щось все зволікав. То поки Марина дисертацію закінчить, щоб не підкосити її, то бізнес свій хотів налагодити, щоб вони, вже з Людою, ні в чому не потребували, бо ж тоді в нього не буде підтримки заможного тестя…
Люда завагітніла.
– Моя кохана, який я радий! – відреагував тоді на звістку Денис. Але розлучення так і не прискорив.
Люда терпляча. Дитинство в дитбудинку виховали смиренність і терпіння, але… Все ж не такі, які вимагав від неї Денис.
Народився Назарчик. Люда зареєструвала синочка на себе як мама-одиначка.
– Я потім його всиновлю, нашого малюка, а ми розпишемося. І все буде добре, лише трошки ще почекаємо, поки тесть лікуэться, бо якщо ще й я піду в цей момент, Марина не витримає, ти ж в мене розумничка! – говорив-вмовляв Денис.
А Люда взяла – і сама не витримала. Втомилася. Майже три роки вже з їхньої першої зустрічі минуло, Назарчику он два вже! Так, зве Дениса татом, але ж бачить не часто… У вихідні, та й то не в кожні, разок на тиждень ще може десь перетинаються прогулятися на околицях їхнього великого міста…
Вранці, у другий день народження сина, після того, як Денис подзвонив і сказав, що сьогодні приїхати не зможе – терміново на два дні у відрядження з роботи відправили, Люда зібралася, взяла малого і поїхала за адресою, яку потайки від Дениса давно вже знала.
Двері відчинила Марина, Денисова дружина.
– Відпустіть його вже! – випалила Людмила з порогу жінці в обличчя, бо знала: варто трохи забаритися – і вона зніяковіє, злякається і слова не скаже.
– Дівчино, ми давно розлучені, – почула у відповідь. – Вже рік з гаком. І про дитину вашу я знаю. Батько мій давно вислідкував походеньки мого колишнього благовірного. Але не переймайтеся, ми вам зла не бажаємо, нічого не зробили і не зробимо. Бо ні мені, ні моїй родині Денис не потрібен. Тож – щастя вам! Дитя симпатичне у вас дуже, най зростає здорове!
Хрясь – двері перед Людиним носом.
В той же день Людмила змінила номер мобільного, замок в дверях.
Приспала в собі бажання щось дізнатися більше про життя Дениса, про його афери. Викреслила з думок і з душі. І почуття – де й поділися, наче й не було.
Ві приходив, у двері стукав, троянди залишав. На роботу, у відділ супермаркету, де Люда продавала дорогі годинники, лише раз наважився поткнутися – охоронці Богдан і Діма на прохання Люди все організували.
Чекав на зупинці, приходив до воріт дитячого садочка. Але Люда попросила тимчасово пожити з ними Діму, того самого охоронця, з яким дружили і який знімав квартиру і ні з ким не був пов’язаний сімейними ниточками.
Діма погодився, що йому, холостяку? А Людочка такі оладки і деруни смачнезні готує!
На довго, як, втім і очікувала Люда, Денисової наполегливості не вистачило, через пару тижнів залишив їх з Назаром у спокої.
А Люда через рік, як оговталася трохи, заміж вийшла. За Дімку. Діма її за ті оладки і дерунчики на руках носить і Назарчикові справжнім другом став. Малий Діму татом майже відразу й назвав, спогади про Дениса не затрималися надовго в дитячій голівці.
Якось нещодавно, зовсім випадково, Люда під час зустрічі з давньою знайомою, яка знала про Людині стосунки з Денисом, почула про колишнього новини.
– Він одружився таки на тій дівці з Дніпра, в якої татко депутат якийсь. Переїхав до неї, тепер, здається, помічником у тестя працює, – розповіла Даша.
– Ото вже, – тільки й посміхнулася Люда, допила з подругою каву і поїхала додому вечерю своїм чоловікам готувати.
Автор – Альона Мірошниченко.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, plusiminusi
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
