Людмила Степанівна і справді виглядає на свої роки дуже гарно, але це не привід вказувати мені на мою зовнішність. Ми з Артемом покохали одне одного, ще студентами, але його мама не перестає говорити, що я такого чоловіка не заслуговую. Особливо тепер, коли я стала матір’ю. – Якщо ти не схуднеш, мій синок покине тебе, тому потім не плач, адже я попереджала.
Останнім часом найсильніше хвилює мене саме це, тому і пишу. Свекруха ставиться до мене погано. При цьому критикує те, що я змінити не можу – зовнішність. Я вже не розумію, як мені впоратися з її станом. Я тільки почала писати, а сльози так і котяться з моїх очей.
З Людмилою Степанівною ми ніколи не ладили. Вона вважає, що я забрала її синочка, що затуманила його розум і затягла до РАЦСу, як тільки він випустився з вузу. Але як можна було вчинити інакше, якщо ми любили один одного? Якби ми не оформили шлюб, що б це змінило? Але раз ми одружені, можна почати міркувати і про дітей.
Зрозуміло, Людмила Степанівна всіляко намагалась доказати Артему, що я йому не пара. Іноді я не по її рецепту суп готувала, іноді давала чоловікові неякісно випрасувану сорочку. Вона вважала, що сина її я не заслужила. Потім, коли я чекала дитину, вона стала ставитися до мене краще, оскільки збиралася доглядати за онуками. Поки я носила під серцем дитя, критики не було зовсім, більш того, вона до мене зверталася – донечка.
Але як тільки на світ з’явився Василько, все стало точно як раніше. Однак раніше йшли закиди, що я, мовляв, ні на що не здатна, зараз же вона перейшла вже на мій зовнішній вигляд. Зрозуміло, поки я чекала дитину, я поправилась. І тепер я важу кілограм на десять більше. Однак це зовсім нормально. У моїй родині всі родички поправляються, коли чекають дитину.
До того поява на світ малюка була геть не легкою. Мене особисто вага влаштовує, Артем запевняє, що він як раз задоволений, що я не шкіра і кістки. Однак Людмила Степанівна думає інакше. Вона завжди зображала з себе вишукану леді. І зараз вона мені так і заявляє, що я начебто з села приїхала, а її синові потрібна дама.
Але проблема в тому, що я і є дама. Тому я уникаю суперечок з людиною набагато старшою за мене, так вже я була вихована. Ми зі свекрухою живемо однією сім’єю, у нас великий будинок, тому ми зустрічаємося там весь час. І нотації про надлишкову вагу вона вимовляє кожен день. Вона твердить, що її син скоро мене кине, така товста нікому не потрібна.
– Якщо ти не схуднеш, мій синок покине тебе, тому потім не плач, адже я попереджала
При цьому все це вона викладає тільки коли ми одні, якщо ж ми в суспільстві, то вона поводиться дуже дружелюбно, тримається усміхнено. Я побоююся відкривати чоловікові очі на те, яка жінка його мати. Він буде сильно засмучений. Однак я не можу це виносити. Уявіть, як мені доводиться, коли мені прямим текстом говорять, що я не та, яка потрібна її сину.
Я сама не проти схуднути, щоб вона мене не діставала. Однак я годую дитинку і лікар каже мені, що мені не можна на дієту. Він вказав, що десять кіло – це нормальна вага. Поступово вона піде, і через деякий час я повернуся в колишню форму. Але свекруху ці пояснення не цікавлять, вона каже, що це все приводи і нехтує мене за нездатність скинути вагу. Мені б радіти тому, що у мене син, але я так себе відчуваю, що сили є тільки плакати.
Що мені робити? Як налагодити стосунки з Людмилою Степанівною?
Фото ілюстративне – zycie.news
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
