Свекруха Людмила Валентинівна набрала тихцем кредитів, а тепер бідкається, щоб їй допомогли їх виплатити.
Слів не вистачає на маму чоловіка. Завжди в неї щось то одне, то інше. Кудись завше вляпається, а розгрібати потім всій рідні. Не знаю, як зовиця з чоловіком, а ми вже втомилися. Гірше за маленьку дитину.
З тиждень тому дізналися, що мама чоловіка Олега набрала кредитів, а тепер не може виплачувати, грошей їй не вистачає. Причому перший кредит брала на весілля онучки, нашої дочки! Ми, свати і молоді вирішили, що краще дамо грошей їм на квартиру, ніж спускати на гулянку. Всіх все влаштовувало, але тут Людмила Валентинівна втрутилася.
– Єдина внучка заміж виходить! Як це без білої сукні, без рідні? Не по-людськи це. У мене є гроші, давайте, щоб все як годиться було.
Ми запитали, звідки у неї гроші, свекруха лише таємниче посміхалася у відповідь і нічого не говорила. Ми тоді ще подумали, що вона вирішила всі накопичення вигребти, щоб внучку порадувати. Ну а потім з’ясувалося вже все.
Потім був кредит на відпочинок. Забажалося Людмилі Валентинівні на старості років берег турецький побачити і в морі п’ятки помочити. Нам вона тоді сказала, що їй дочка з зятем подарували путівку. А їм сказала, що ми. І обом сказала, що це типу секрет.
Потім були якісь дрібні позики, свекруха вже сама не пам’ятає, на що брала. Ну і вишенька на торті – кредити, щоб погасити кредити!
Ситуація вже досить серйозна, сума всіх боргів свекрухи близько півмільйона. Нещодавно вона поспілкувалася з товаришами з банку, так її потім швидка забрала. Залякали її, що і квартиру заберуть, і мало не посадять. Свекруха, звичайно, розумом не блищить і вимотує нас будь здоров, але кидати людину з такою проблемою теж не хочеться.
Але і такої суми у нас ні в кого не виявилося. Ми все вигребли на квартиру дочки, зовиця з чоловіком оплачують навчання сина. Самим в кредити лізти не хочеться, та й не факт, що дадуть.
Вихід ми бачили тільки один: продавати свекрухину двушку, віддавати борги, а на залишок купувати однушку. Найпростіший варіант. Та й мама Олега має відчути всю ступінь відповідальності за свої примхи.
Цей варіант пропонувати Людмилі Валентнівні зібралися всією родиною: я, зовиця Оля і наші чоловіки. Змалювали мамі ситуацію, озвучили суму боргу, назвали шлях вирішення проблеми. А свекруха – в сльози.
– На старості років діти без житла хочуть залишити! Допомогти не хочуть, кидають з проблемами!
– Ти що таке кажеш. мамо? – чоловік мій аж підвівся. – Хто тебе кидає? Без якого житла? У тебе буде квартира, тільки не двушка, а однокімнатна. Зате з кредитів і боргів своїх вилізеш.
– Я думала, виростила дітей нормальними людьми, а вони матері допомогти не хочуть, – гнула своє свекруха.
Тут вже Оля не витримала і висловила мамі все, що накипіло. Мама чоловіка на нас образилася і наш варіант не прийняла. Виявилося, вона думала, що ми просто вирішимо її проблеми без її участі, а вже про те, що доведеться міняти квартиру, їй і в страшному сні не могло привидітися.
Я Олегу сказала відразу, що ні копійки на кредити його матусі не витрачу. Вона сама їх набрала, нас не запитала. Ось і розгрібає нехай сама. Чоловік зі мною згоден, зовиця теж матері допомагати не збирається.
Ми вирішили, що порятунок у цьму випадку – справа рук того, хто заварив кашу. А Людмилі Валентинівні наука надалі буде. Може, порозумнішає, хоча й не факт. Мені навіть цікаво, що буде далі.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
