fbpx
життєві історії
Люди, які хочуть жити на втіху, засуджувалися за всіх часів. А тим паче, зараз думати лиш про себе – гріх. Та моїй мамі це по цимбалах, вона ще та панночка – вирішила пожити для себе, демонструє це, а як же ми? Те, що вона вчинила зі спадщиною своєї сестри, не можна виправдати

Я впевнена, що люди, які хочуть жити на втіху, засуджувалися за всіх часів. А тим паче, зараз, у такий складний період для всіх нас.

Та моїй мамі це по цимбалах, вона ще та панночка – вирішила пожити для себе, демонструє це, а як же ми – не думає ані скілечки.

Т а провсе по-порядку.

Моя мама ніколи не приховувала, що стереотип, ніби мати усе своє життя зобов’язана покласти на добробут своїх дітей, їй зовсім не подобається.

Нас у мами дві дочки, обидві дорослі вже. Саме тому вона вчинила дуже неоднозначно зі спадщиною своєї сестри.

Що сталося? Мама наша рано вийшла заміж і народила двох дочок. Чоловік виявився горезвісним «капітаном далекого плавання». Через два роки після народження молодшої сестри насті тато зник, і більше його ніхто не бачив.

Піднімати двох дітлахів мамі, звичайно, виявилося ой як непросто, це зозуміти можна. Але все ж ми виросли.

Деякі проблеми мама так і не вирішила. Наприклад, те, що в нас з сестрою не було своїх квартир, коли ми виросли. Ми жили в селі, і все, що мали, лише невеликий будиночок та город. Ми підросли, вийшли заміж і роз’їхалися по орендованих квартирах.

А наша мама залишилася сама та ще й вийшла на пенсію набагато раніше за вислугою. До всіх інших принад її життя додалася хвора сестра Людмила, наша тітка, якій був потрібний догляд.

Так мама переїхала до міста, у квартиру тітки Люди. Спочатку спосіб життя сестри викликав у неї подив.

Справа в тому, що тітка Люда жила собі на втіху. Вона не мала дітей і чоловіка, а всі свої кошти вона витрачала лише на гарне життя. Навіть до рідної сестри вона ставилася досить поблажливо, якщо не сказати недбало:

– Якщо ти за мною не придивишся, Наталко, це зробить хтось інший. Але тоді й моя квартира дістанеться не тобі, – сказала вона нашій мамі.

Мама тоді дуже була здивована подібною заявою. Проте, що довше вона жила з Людою, то більше починала розділяти її погляди, як помічали ми.

Скоро мама залишилася одна, з величезною квартирою в місті і поглядами на життя, які повністю змінилися.

Ми ж з сестрою звикли до того, що мама все у своєму житті віддавала нам, сподівалися, що і цього разу ситуація повториться. Я взяла з чоловіком іпотеку на квартиру і очікувала, що частина продажу успадкованої матір’ю квартири допоможе перекрити суму кредиту.

Настя збиралася народити вже третю дитинку, хоч і жила на орендованій квартирі разом із чоловіком. Вона сподівалася купити невелику квартиру своїй сім’ї з тих самих коштів – від продажу квартири тітки. Словом, ми все вже розпланували.

Ось тільки мама вирішила не продавати квартиру, а переїхати до неї. Життя у великому місті їй сподобалося. Вона сказала нам, що вперше у житті відчула що живе ДЛЯ СЕБЕ. І вона вперше відчула себе справді щасливою, пояснювала вона.

Ми це все розуміємо, але все ж таки прикро. Не очікували ми, що вона так обділить своїх дітей та онуків. Як так можна? Ще й у такі часи, як зараз. Спілкуватися з мамою ми, звичайно, перестали, адже їй байдуже до наших труднощів. Нехай насолоджується вільним розкішним життям.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.