fbpx

Мабуть, ми самі з чоловіком винні в такій поведінці сина. Недогледіли ми вчасно, а тепер “збираємо плоди”. Щоб хоч на старість літ пожити спокійно, ми з чоловіком придбали будиночок в селі,  переїхали туди жити, Роман же залишився в нашій двокімнатній квартирі. І ось недавно він приїхав

Мабуть, ми самі з чоловіком винні в такій поведінці сина. Недогледіли ми вчасно, а тепер “збираємо плоди”. Щоб хоч на старість літ пожити спокійно, ми з чоловіком придбали будиночок в селі,  переїхали туди жити, Роман же залишився в нашій двокімнатній квартирі. І ось недавно він приїхав.

Мене звуть Анна Кирилівна. Мені 72 роки. Із моїм чоловіком ми разом прожили 52 роки. Одружилися ми з Андрієм, коли мені було 20 років, а чоловікові було 22 роки.

Потім ми з ним разом поїхали до Харкова на роботу, яку йому запропонували. Все у нас було чудово. Там я привела на світ сина. Він ріс здоровим і чудово навчався у школі. Тільки з поведінкою в нього були проблеми. Але ми з Андрієм вважали, що це зовсім не важливо.

А потім через всю цю ситуацію в країні, ми були змушені змінити місце проживання. Наш син виріс. Роман ледь закінчив школу, відслужив армію, одружився. А потім наш син “втратив волю”. Опинився не в той час не в тому місці…

Ми з чоловіком просто не знали куди себе подіти. Ми часто возили сину передачі, давали гроші. Згодом наш син опинився на волі.

Роман повернувся додому і наше життя перевернулося з ніг на голову. Роман постійно дорікав нам, що ми йому щось не купуємо і постійно в домі була “буря”.

Ми мали великий двоповерховий будинок, але ми були змушені продати його. Ми купили собі двокімнатну квартиру, а синові купили однокімнатну квартиру. Але Роман її незабаром “продав” і повернувся до нас.

Жити разом у одній квартирі ми з ним не змогли. Тому ми купили невеликий будиночок у селі та поїхали туди жити. А сина ми залишили у двокімнатній квартирі.

Але Роман часто приїжджає до нас у село та вимагає від нас грошей. Ми управи не можемо знайти на свого сина. Він постійно до нас приїжджає та влаштовує “бурю”.

Ми зверталися за допомогою до спеціальних служб, але вони не хочуть втручатися у наші сімейні питання.

Підкажіть, може, ви знаєте, як нам краще вчинити? Може ви запропонуєте нам правильний варіант вирішення нашого питання?

Адже ці постійні суперечки з нашим сином, ми вже не в силі вислуховувати. Та й вони сильно впливають на наш з чоловіком стан, оскільки ми вже не молоді.

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page