Вперше за серйозною покупкою, окрім хліба-молока-печива мене особливо ні за чим не посилали, мама відправила мене, коли мені було 7 років, у 1983-му. Магазин – на іншому кінці міста, і завдання – купити собі калоші.
Я весь такий поважний покупець – ходжу один у магазині, вибираю. Знайшов потрібний розмір і тут розумію, що грошей вистачає тільки на одну галошу, на вітрині ж по одній стоять!
– А в мене на обидві не вистачає, можна мені поки що тільки праву (не знаю, чому я вибрав саме праву), – і простягаю гроші.
– Ой, який ти молодець – сам купуєш! Ми тобі другу тоді подаруємо! – жінки на касі посміхнулися і принесли мені другу калошу.
Я ще відмовлявся, говорив, що обов’язково її куплю потім, але вони були непохитні – ось такий подарунок за самостійність я тоді отримав, однин з найцінніших і найпам’ятніших у моєму житті. Досі ті калоші зберігаю!
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
