Майбутня невістка Софія вчора запросила мене на каву, між нами сталася розмова. Я сьогодні цілу ніч прокрутилася з боку на бік і очей не сталила. Не знаю, як можна віддати сина в руки такій жінці. Чи буде мій Михайлик щасливий?
Я вже й не сподівалася на онуків – сину 23 роки, а про весілля навіть не думає. Коли нам з його батьком було по стільки, у нас вже було двоє старших діточок-погодок.
Зараз всі мої діти вже дорослі, двоє старших живуть в Києві і Варшаві, а молодший Михайлик, якого я народила в 44 роки, ще біля нас у Вінниці, але живе окремо в однокімнатній квартирі, яку йому ан повноліття подарували старші на 20 років сестра і брат.
Михайлик навчається заочно у виші, працює, подорожує. Ось тільки про створення власної сім’ї довго не думав. Ми вже з чоловіком аж переживати почали.
Але пів року тому син нарешті зустрів дівчину свого життя – Софію, так нам і сказав. Вирішили вони довго не думати і розписатися, вже й заяву подали і з датою визначилися – через два тижні.
Жити планують у двокімнатній квартирі Софії, а Михайликову віддадуть поки що під оренду, щоб був додатковий пасивний дохід. І я нічого не маю проти, нам з чоловіком дівчина сподобалася. Але моя симпатія до неї зникла вчора.
Майбутня невістка Софія вчора запросила мене на каву, між нами сталася розмова. Софія сказала, що хоче все мені пояснити до весілля, щоб я потім не мала претензій і не прибігала вчити її сімейному життю.
– Я не вважаю, що жінка має бути домогосподаркою, а знаючи, що ви все життя саме господарка, хочу одразу сказати, що я такою не буду. Старше покоління вважає, що жінка повинна лише готувати, прати, прибирати, стежити за дитиною. Тобто просто сидіти вдома, – почала Софія.
Вона відпила кави і продовжила:
– З вашим сином ми все обговорили і він повністю мене підтримує. Я вийду заміж, але не буду прибиральницею в хаті. Якщо моєму чоловіку так треба, то він сам може взяти ганчірку помити підлогу або посуд.
І не треба мені казати, що чоловік – це годувальник у сім’ї. Жінки також працюють і я маю намір працювати, багато їздити по своїй роботі, адже я працюю в туристичній агенції.
А ще буває так в житті, що чоловіки можуть залишити свою дружину з дитиною і не навіть допомагати їй матеріально. І жінка тоді сама без допомоги чоловіка повинна і може виростити хорошу людину. Я не кажу, що у нас з Михайлом так станеться, але це життя.
Ваш син – прекрасна людина, яку я дуже люблю і поважаю, я вам за нього вдячна. Він буде у всьому допомагати мені, і я сподіваюся, що ви нічого не будете мати проти.
Я прошу вас приходити в гості до нас лише з попередженням чи на наше запрошення – ніяких спонтанних візиті і перевірок. Не несіть власноруч приготовленні гостинці – я сама прекрасно готую і буду вас частувати.
Коли у нас народяться діти – виховувати їх будемо лиш ми з Михайлом. бо це наші діти. А ви можете з ними гуляти на вулиці, гратися, але не нав’язувати своє виховання. Те саме по їжі – я вирішуватиму, що будуть їсти мої діти.
Ось, власне, все. Все те саме я сказала і своїм батькам, не переживайте, умови для всіх однакові. Дякую, що зголосилися зі мною провести цей час, майбутня моя друга мамо, а тепер мені треба на роботу!
Софія пішла. А я сьогодні цілу ніч прокрутилася з боку на бік і очей не сталила. Чоловіку поки нічого не говорила. Не знаю, як можна віддати сина в руки такій жінці. Чи буде мій Михайлик щасливий? Що мені робити?
Фото авторське
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено
