Мало того, що мої батьки тепер не спілкуються, так ще й свекруня втрутилася – тільки ускладнила все. Але куди ж без такої пані! Я зараз як ото між двома берегами борсаюся, і до якого пристати – не знаю. Просто мої батьки живуть досить бідно, обоє на пенсії, та ще й кредит у них.
Але про все – по-порядку. Ми з Богданом одружилися менше двох років тому. У нас іпотека, ще хочеться машину купити, відпочити – ми ж молоді. Мої батьки кілька років тому купили будинок, викупили у сусідів другу його частину, і тепер це будинок на два входи, на два господарі.
Ми з чоловіком вирішили допомогти моїм батькам з ремонтом обох половин – це ж не тільки їм, а і собі на майбутнє, бо я у них одна. Отже, вирішили ми відремонтувати будинок повністю, і другу половину віддати в оренду квартирантам.
І ось під час ремонтних робіт між моєю мамою та чоловіком почалися різноманітні конфлікти. Просто по життю обидва звикли бути головними, не поступатися, наполягати на своєму. Далі – більше.
Ремонт весь був за наш рахунок повністю. А оскільки ми живемо за 100 кілометрів від одного, то це ще й постійні поїздки і витрати на дорогу.
Чоловік попросив допомоги у своїх батьків, і вони, треба сказати, не відмовили, їздили з нами, допомагали. Але вийшло так, що ми не розрахували витрачені кошти, я при надії зараз, і ми з Богданом розуміємо, що треба гроші для себе приберегти.
Обговорили ми все з чоловіком, вирішили попросити допомогу у моїх батьків. Запропонували їм. як я вже сказала, віддати під оренду ту частину будинку, яку вони купили і де кращий ремонт зробили, а в їхній частині, яка менша, зробити суть косметичний ремонт і залишити поки як є.
Я сказала мамі про це по телефону, але почула у відповідь нерозуміння і відмову. Мама сказала, що ми проміняли їх на гроші. Що ми молоді, ще заробимо, а їх покинули. Я розплакалася, чоловік бачив і розгнівався на мою маму за те, що вона мене довела.
У вихідні всі разом поїхали до моїх батьків – обговорити, поговорити. З нами була свекруха. Розмова не вийшла спочатку. При спробі пояснити – мій батько розвернувся й пішов, грюкнувши дверима. Розмовляли чоловік із моєю мамою, наговорили один одному неприємних слів.
Ремонт ми не доробили, поїхали. Чоловік каже, що не хоче спілкуватися з моїми батьками. Він вважає, що вони нам нічого не дають і думають лише про себе. Фінансово вони і справді допомогти не можуть, тільки продуктами, бо мають свій свій город.
Я Богдана його можу зрозуміти. Ми зараз вклали в цей ремонт чималу суму, багато в чому собі відмовляли. А у відповідь нічого не здобули. І допомоги було небагато, бо їм ніколи, щось не можуть робити, щось не вміють.
І батьків я також розумію. Що їм прикро, вони налаштувалися на швидкий переїзд – а тут ми їх обмежили, запропонували залишитись у гірших умовах.
Зараз у це все ще втрутилася свекруха. Вона спілкується з моєю мамою добре. Моя їй розповіла, що вони наймали робітників, що грошей зовсім нема. Мама чоловіка їх розуміє, говорить Богдану, що треба з моїми батьками спілкуватися, що так не можна.
Та його це лиш більше дратує. Я з ним розмовляла, ми домовилися, що його стосунки з батьками – лише його. І мене торкатися не повинні. Тому я не змушую його спілкуватися, нехай охолоне. Свекруха ж навпаки, ще вмовляє його їздити до моїх зі мною.
Чоловік каже, що намагався їх пробачити, але не може. Мої батьки завжди запитують, коли ми приїдемо разом. А приїжджаю я сама. Знаходжу якісь відмовки. Але так продовжуватися не може. Я заплуталась. Я зараз як ото між двома берегами борсаюся, і до якого пристати – не знаю.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
