fbpx

Мало того, що таке в країні коїться, а дочка у 33 роки ще живе з нами, так вона ще й народити для себе вирішила, мовляв, час уже стати мамою. Я дуже засмучена і не знаю, як її зупинити й відмовити, нам ні до чого такий тягар

Моїй дочці 33 роки, і вона й досі живе разом із нами. Ні-ні, ми з чоловіком не проти цього. Проте нещодавно Ірина сказала, що нам треба серйозно поговорити.

Мало того, що таке в країні коїться, а дочка у 33 роки ще живе з нами, так вона ще й народити для себе вирішила, мовляв, час уже стати мамою. Я дуже засмучена і не знаю, як її зупинити й відмовити, нам ні до чого такий тягар. Але дочка заявила:

«Я хочу народити дитину. Час іде, і я не молодшаю. За кілька років зробити це буде ще складніше, а я дуже хочу про когось піклуватися», – повідомила Ірина.

Від цієї новини мені стало так недобре, що аж в очах потемніло. Тільки уявіть собі, що на нас чекає. Дитина ще не народилася, але вже ясно, що вона ростиме без батька. Кому це потрібно?

Моя дочка ніколи не горіла бажанням вступати у якісь стосунки із чоловіками. Вона тиха та спокійна дівчина, працює вдома і особливо нікуди не ходить. Займається вишиванням, дивиться фільми і книжки читає.

Спілкується лише з подругою Оленою, яка зрідка приходить до нас у гості. Хлопців у доньки ніколи толком і не було.

Подруга її й надоумила народжувати. У самої вже двоє своїх малюків. Іноді Іра навіть няньчиться з ними. Якось я почула, як Олена казала нашій Ірі:

«Слухай, а чого ти тоді чекаєш? Зараз є стільки способів стати мамою самостійно. Так, дорого, але воно ж того варте! Ще кілька років почекаєш, і буде вже пізно!

З того часу Ірина сама не своя, весь час щось обмірковує. Не розумію, звідки у ній узявся цей авантюризм, адже це не жарти! Щоб привести на світ дитину, треба дозріти та щиро цього хотіти. Чому вона не думає про майбутнє?

Я чудово знаю, чим усе це закінчиться. Вона народить, а турбота і клопоти про дитинку ляжуть на нас із батьком. А ми вже не молоді люди.

Я не хочу жити в постійних хвилюваннях, вставати ночами від дитячих плачів, міняти підгузки та інше. Цим мають займатися батьки! Іра мене заспокоює, мовляв, не треба переживати, допомога не знадобиться. Але ж я чудово розумію, що це не так, адже ми живемо під одним дахом.

У мене немає ні сил, ні бажання виховувати немовля. Не для цього я більшу частину життя працювала як віл. Я хочу тихої та спокійної старості, хочу пожити для себе. Але дочка цього не розуміє. Вона вперта, вся в батька! Він, до речі, вирішив не брати нічий бік у цьому конфлікті. Каже, що завжди мріяв стати дідусем.

Не знаю, що мені робити, як відмовити Іру. Я не можу заборонити дорослій дочці стати мамою. І вигнати її з дому також не можу і не хочу. Тим більше, що частина квартири належить Ірині за законом. Я навіть не уявляю, з ким можна порадитись із цього приводу. Як вчинити, підкажіть, буду вдячна.

Передрук без посилання на сайт заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page