Що може бути гірше непорозуміння між матір’ю і дитиною? Мій єдиний син, моя кровинка, моя надія вважав за краще мені цю дурну провінціалку. Білясту корову Настю. Настінні, як називає її Ігор.
Коли Ігор вперше привів Настю в наш будинок і оголосив, що вони чекають дитину і збираються одружитися, я думала, доведеться викликати “швидку”. Тиск підскочив, навіть не знаю, як стрималася і не висловила цій нахабі в обличчя все, що про неї думаю! Потім вже, коли Ігор її провів і повернувся додому, спробувала по-хорошому вселити йому, що вони з цією Настею не пара. А він слова мої повз вуха пропускає, сам задоволений – аж очі блищать. А потім візьми та й скажи:
– Мам, а ти кого більше хотіла б – онука чи онучку?
Тут вже я не витримала! Закричала:
– Не хочу нікого! Ця дитина взагалі, може, не від тебе!
Ігор змінився в обличчі:
– Як ти можеш? Дитинка вже є, скоро з’явиться на світ – тобі стане потім соромно за ці слова!
– Ігор, та який з тебе батько? Всього 27 років, гуляти ще так гуляти! Тебе ж збиралися відправити на стажування в Німеччину на пів року, а тепер що – всі плани накриються мідним тазом?
– І не на пів року, мам, а на два місяці. Я пояснив начальству, що за сімейними обставинами не зможу в цьому році поїхати так надовго. Замість мене поїде Дмитро, а я пройду іншим разом. У наступному році, можливо, поїдемо до Німеччини втрьох – я, Настя і малюк.
Мене прямо в жар кинуло від таких зізнань.
– І ти мовчав? Все вирішив, а матері ні слова? Пів року в Германії!!! Так тобі після цього відразу б дали керівну посаду, а ти її підніс Дмитру на блюдечку! І що, скажи на милість, твоїй Насті робити в Німеччині? Вона після свого села в Києві-то орієнтуватися не може!
Син посміхнувся:
– Мамочко, не перебільшуй! Керівна посада, про яку ти мрієш більше мене, нікуди не дінеться. А Настю ти дарма так не злюбила – так, вона приїхала здалеку, але навіть в своєму селі була молодцем – закінчила школу із золотою медаллю, серйозно займалася англійською мовою. І потім, вона дійсно мене любить!
Того вечора я, махнувши рукою, не стала продовжувати перепалку, але образа на Ігоря міцно засіла у мене в серці. Лежачи без сну у своїй кімнаті, я перебирала в пам’яті щасливі моменти життя, коли син був ще маленьким і слухався мене беззастережно. Як він не бачить, що ця Настя – хижачка, яка намилилася на квартиру і київську прописку ?!
А син-то хороший! Настя йому в вуха співає, який він чудовий, а йому і в голову не прийде, що все не просто так. Чоловіки іноді бувають сліпі!
Я поскаржилася сусідці Наталі, з якою підтримувала приятельські відносини, на свої побоювання, і вона сказала:
– Це та блондинка, з якої Ігорко останнім часом ходить? Начебто приємна дівчина, симпатична…
– Та яка вона симпатична, Наталю! Сільські повадки не виведеш, заходь як-небудь по-сусідськи, коли Ігор її в гості приведе, сама подивишся.
Коли Ігор з Настею заїхали до нас перед походом в кінотеатр, я сказала:
– Давайте чаєм вас напою, як раз чайник закипів.
Поки син допомагав дівчині повісити пальто, я подзвонила сусідці:
– Наталю, забіжи на оглядини. Наталя не змусила себе довго чекати, і незабаром ми всі разом сиділи за столом. Я була впевнена, що Настя не сподобається Наталі так само, як і мені – адже ми так часто обговорювали героїнь ток-шоу, сидячи одне в одного в гостях, і наші думки завжди збігалися… Але я помилилася: вже через кілька хвилин Наталія заливисто реготала над жартами Насті. Більш того, сусідка рішуче і шумно взяла її під свою опіку.
– Давай чашку, я тобі доллю чайку… Тобі не дує? Спробуй печиво, яке я принесла – сама пекла, смачно?
Я кидала на Наталю здивовані скривджені погляди, яких вона не помічала, абсолютно зачарована Настею.
Після того, як молоді пішли, проводжаючи сусідку до дверей, я сказала:
– Та що з тобою, Наталю? Ти з цієї провінційної дівки готова була порошинки здувати! Я від тебе такого ніяк не очікувала.
– Та облиш ти, Галю! Ну що розсердився на дівчину? Така мила – не те, що нинішні дівчата. Майже не нафарбована, скромна, сором’язлива – прямо так і хочеться захистити! Я думала, по твоїх розповідях, що треба Ігорка рятувати, очікувала побачити таку зубасту щучку, а вона мила мов кошеня.
– Так це кошеня ще покаже, на що спроможне! Я взагалі підозрюю, що дитина може бути не від Ігоря, – випалила я. Наталія розсміялася:
– Ти надивилася безглуздих серіалів, це звідти вітер дме! Повір моєму чуттю, Настя – нормальна дівчина, у неї хороші очі. Ти бачила, як вона дивиться на Ігорка, як ловить кожне його слово? Так вона закохана по вуха! А дитина – ну що ж, діло молоде, самі такими були. Син твій молодець, відповідальний хлопець – буде у них сім’я, і нехай живуть на здоров’я.
Я з досадою грюкнула дверима. Зачарувала всіх ця Настя? Але я-то бачу її наскрізь, показна скромність та блакитні очі на мене не діють! Про таких кажуть: “Понаїхали тут!” Але ж столиця то, не гумова!
Як повідомив Ігор, у Насті був другий місяць вагітності. Весілля призначили через два місяці. Я намагалася відстрочити цю подію, сподіваючись, що час допоможе моєму синові побачити істину: вони не пара!
– Синку, ну навіщо поспішати? Розписалися б пізніше, коли народиться дитина. Який сенс влаштовувати весілля? Все одно у весільну подорож не поїдете, у Насті страшний токсикоз – їй і торжество буде не в радість.
Але син знову приголомшив мене: – Мам, я дуже хочу подарувати Насті свято. Ну, як там зазвичай мріють дівчата – біла сукня, фата, квіти і таке інше. І потім, нехай дитина народиться в шлюбі! Я здивувалася: вже зараз ця дівчина крутить Ігорем, як хоче, що ж буде далі?!
Мені снилися сни, в яких Настя випаровувалася з нашого життя: то поїзд відвозив її в рідне село, то вона йшла до багатого коханця, то Ігор розірвав заручини. Я прокидалася щасливою…
У мене в голові стукав зворотний відлік: 50 днів до весілля… 40… 35… А потім… Одного прекрасного дня Ігор зателефонував і сказав, що затримається з роботи. Голос у нього був стривожений, але він не став нічого пояснювати, обіцяв передзвонити пізніше. Я теж розхвилювалася, але цілих три години телефон Ігоря не відповідав. Нарешті він з’явився на порозі – змарнілий, блідий.
– Синку, ну як можна мене так лякати? Що трапилося?
Ігор відповів, ледве ворушачи губами:
– Мам, Настя втратила дитя. Першою думкою було: “Вільний! Тепер немає потреби одружуватися, невже мій син вільний?”. Але дивитися на сумне обличчя Ігоря було нестерпно, і я запитала, відвівши очі, намагаючись не видати своєї радості:
– Як це сталося?
– Настя прихворіла, сиділа у себе в гуртожитку, а там ще не включили опалення, дуже холодно. Я їй казав перебиратись до мене, але вона все жартувала, мовляв, тільки після весілля, думала, що ти будеш їй не рада. Мені потрібно було наполягти, але я пішов у неї на поводу! Вчора у Насті підскочила температура, а сьогодні це сталося… Лікар сказав – в першому триместрі вірусні інфекції досить небезпечні. Ми так чекали цієї дитини!
– Синку, ну не переймайся так… Ти ще молодий, все попереду.
– Мама, про що ти говориш? Це Настя лежить зараз в лікарні! Це їй робили процедури! Це їй зараз боляче, а ти кажеш, щоб я не турбувався…
– Синку, все пройде, жінки – вони як кішки, живучі, повір мені! Так, шкода, що з весіллям нічого не вийшло, – удавано зітхнула я. І застигла, як громом уражена, почувши:
– Помиляєшся, мамуля! Весілля відбудеться, я сподіваюся, Настя на той час остаточно видужає і навіть зможе посміхатися. Ми орендуємо квартиру, щоб ти не хвилювалася, і у нас все буде добре! Ти так не хотіла цю дитину – можеш радіти, її не буде! Але весілля не скасовується. Як ти не можеш зрозуміти, що я люблю її?
І я зрозуміла. Зрозуміла, що програла битву за сина.
Мій хлопчик став чоловіком, а чоловіки, як відомо, рідко слухаються матерів і голоси розуму. Невже я поклала все життя до ніг сину, щоб почути в результаті, що моя думка для нього не важлива?
Ігор квапливо схопив ключі і вийшов з квартири. Я залишилась одна. На сьогоднішній вечір або на всі наступні вечора – цього я поки не знаю.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – misstits
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
