fbpx

Мама Артемчика виховувала його без чоловіка. Оскільки потрібно було багато працювати, щоб забезпечити гідне життя собі та сину, його вихованням займалася бабуся. І ось недавно у Артема було день народження. Він вже майже школяр – 6 років. Гостей зібралося багато: друзі, рідні, лише бабуся трішки спізнювалася. Та коли все ж вона з’явилася на торжестві, то стала не дуже бажаним гостем. – Він ще дитя! Для чого псувати йому свято, сказала в захист сина Оксана

Мама Артемчика виховувала його без чоловіка. Оскільки потрібно було багато працювати, щоб забезпечити гідне життя собі та сину, його вихованням займалася бабуся. І ось недавно у Артема було день народження. Він вже майже школяр – 6 років. Гостей зібралося багато: друзі, рідні, лише бабуся трішки спізнювалася. Та коли все ж вона з’явилася на торжестві, то стала не дуже бажаним гостем. – Він ще дитя! Для чого псувати йому свято, сказала в захист сина Оксана.

Мене обурила одна ситуація, що сталася на дитячому святі.

Расскажу про вчинок іменинника. Трохи в передісторії про самого Артема.

До 5 років Артем жив з мамою, вона багато працювала. Тому бабусі його доводилося відводити і забирати з садка. У певні дні вона ж водила онука на різні розвивайки.

Потім мама зустріла розлученого чоловіка на ім’я Віктор і незабаром переїхала жити до нього разом з сином.

Артем переїзд в нове житло прийняв спокійно. У будинку стали жити Віктор, мама Оксана, молодший син Віктора Іванко (15 років) і Артем. Діти між собою досить дружньо жили.

Коли ми приходили в гості, то Артема практично не чули і не бачили. Він брав мамин телефон або планшет і йшов в кімнату грати. Треба визнати, що жіноче виховання дало свої “плоди”.

Дитина з високою зарозумілістю, часто чула від нього фрази: “Я розумніший хлопців, я все вмію, я все знаю”. Хлопчина розумний, досить розвинений для своїх років, але відмови в чомусь не сприймає.

Дуже маніпулює мамою, для досягнення своїх інтересів. Як кажуть: “Діти-квіти життя, але іноді виростають такі кактуси”.

Одного разу ми прийшли до друзів на день народження сина Артема. Йому виповнилося 6 років.

Відповідно стіл, подарунки, гості. Винуватець торжества з телефоном сидить в кутку, до своїх іменин ніякої уваги. Навіть за подарунками підходить нехотя.

Бабуся почала вимовляти онукові: “Так не поводяться, прибери телефоном, йди з хлопцями грати”.

І спробувала забрати у нього телефон.

Артем як не нагримає на бабусю: “Я тебе не кликав на день народження! Можеш взагалі не приходити!”

В кімнаті все притихли. Гості ошелешено дивилися на Артема. Бабуся вся зіщулилася і поникла. Мені стало шкода її, почути таке при людях, та ще від кого!

Ось що виросте з такого внука? Невже настільки дитячий розум затягують ігри?

Я б на місці матері за таку не повагу до рідної людини…

Оксана сказала Артему вибачитися перед бабусею, але той втік з приміщення.

Пізніше Оксана сказала, що її мама перегнула палицю, адже у дитини день народження. А я думаю, що з такою поведінкою і характером буде тільки гірше.

Що ви думаєте з цього приводу? Треба було залишити іменинника з телефоном? Або мамі слід прийняти якісь міри?

Мене все це дуже дивує.

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page