Мама чоловіка Лариса Степанівна має ключі від нашої квартири. Вчора відправила чоловіка гуляти з дитиною. Сама вирішила присвятити час собі: там всякі домашні спа, масочки, манікюри, педикюри, таке інше.
Крізь звук відкритої води чую ніби відчинилися двері. Чи здалося? Вимкнула воду – тиша. Ну ок. Для надійності крикнула: “Сонце, ти?!”. Нема відповіді.
Скупалася, почала вилазити. Тут якраз мої хлопчаки повернулися. Чую чоловік із кимось розмовляє.
Відчиняю двері з ванної, а він закриває вхідні:
– Хто дзвонив?
– Ніхто.
– А з ким говорив?
– З мамою.
В сенсі??
Словом, доки я купалася, а його не було вдома, прилетіла наша фея. Своїми ключами відкрила нашу квартиру. Проникла! Подивилася, що її сина не вдома, мене вирішила не турбувати. Мовчки перемила весь посуд, що лежав у мийці. Вже збиралася йти, але чоловік її спіймав у дверях.
Уявіть собі, га? А я, наприклад, люблю виходити з душу в одному рушнику. На голові!
Але це дрібниці. Я уявляю, якби я вийшла, а мені за спиною: «Оленко, привіт!». Та мене б кондратій на місці шарахнув. Вона взагалі розуміє, що так не можна?
І за підсумком, по-перше, ми так і не зрозуміли чого вона приходила взагалі? Ну явно не мити посуд. Побачити щось цікаве?
По-друге, звідки у неї ключі?
Я здивована неймовірно, чоловік також. Потім згадав, що він отримав ключі від квартири під час здачі будинку в експлуатацію та поїхав у відрядження. Після приїзду додому просто взяв одну зв’язку і поїхав до себе, навіть не задумавшись про долю другої.
Ось хочете смійтеся, хочете ні, але в мене щодня, то пригода зі свекрухою. Я взагалі не розумію, таке відчуття, що я закочую очі від кожної з її витівок, а всесвіт сміється з мене і підкидає ще випробування в її особі.
До цих витівок я вже, до речі, ставлюся без злоби. Тільки ось із думкою, що Ларисі Степанівні потрібно все-таки звернутися до лікаря. Всім добра і терпіння!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
