Мама чоловіка переїхала до нас з Харківщини у березні. І наше родинне щастя закінчилося. Всі суперечки в родині – через Валентину Семенівну.
Чоловік отримував зарплату, я була ще в декреті. І вже за кілька днів після получки Артема ми вже сиділи без грошей. Куди вони дівалися – у мене не було часу розбиратися. Зараз мені довелося вийти на роботу, а з 9-місячним синочком сидить моя мама.
Спитаєте, чому не мама чоловіка, яка живе з нами? Свекруха не може – вона ж за компом працює ваіддалено на цілих чверть ставки! Та й взагалі не знає, що з такими маленькими дітьми робити. Наче сама ніколи мамою не була, чесне слово.
І, як виявилося моя свекруха тягне гроші з чоловіка! То їй треба сплатити борг за залишену в Харкові квартиру, ще довоєнний, до слова. Потім їй потрібно поставити в квартиру нові двері, а ті старі, попросила 30 тисяч гривень і на кілька днів майнула додому, а потім знову повернулася.
Свекрусі, до слова, всього 50 років, роботу з получкою вище не шукає, як виявилося просто весь час гроші у чоловіка просить на свої додаткові потреби.
Ми живемо у моїй квартирі, яка в кредиті. Валентині Семенівні байдуже на те, що нам розширюватися треба, дитинка маленька. Чоловік же усі розмови і мої зауваження сприймає категорично і уже прямо говорить, що мамі на Новий рік треба буде грошей дати, і потім так само переводити по 10 тисяч на місяць.
У той же час Дмитро моїй мамі і дякую не каже, що з нашою дитиною допомагає! Як вирішити цю ситуацію, не являю, але вже сил ніяких немає.
Щиро кажучи, я починаю думати про розлучення. Раніше думала, що все здолаю, бо чоловіка люблю. Але важко терпіти вибрики Валентини Семенівни.
Чоловік заспокоює, каже що рано чи пізно вона додому повернеться, і ми знову житимемо окремо. Але коли це станеться? Війна не збирається завершуватися.
Знаєте, найбільше втомило оце від свекрухи: “Кудись ідеш? Попереджайте мене!”; “Чому чоловік миє посуд або підлогу, щоб більше такого не було”; “Мене свекруха рік не відпускала додому, а ти на корпоративи ходиш і в кафе з подружками”; “Насильно заміж тебе ніхто кликав”. І так далі.
Що робити, не знаю. Але терплю, оскільки люблю чоловіка.
Всіх з наступаючими святами! Сподіваюся, хогч у когось вони будуть затишними й радісними.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
Фото спеціально для ibilingua.com.
