fbpx
життєві історії
Мама чоловіка швиденько продала свою нерухомість якимось переселенцям з грошиками і переїхала до нас. Свекруха жила у Запорізькій області, а ми в Києві з чоловікм і двома синами-підлітками.

Мама чоловіка швиденько продала свою нерухомість якимось переселенцям з грошиками і переїхала до нас. 

Свекруха жила у Запорізькій області, а ми в Києві з чоловікм і двома синами-підлітками.

Аліна Олегівна вийшла на пенсію ще минулого року, і одразу почала натяка, що житиме з нами на старості років.

Я люблю і поважаю свою свекруху, але вважаю її вчинок егоїстичним. Мені 37 років, ми з чоловіком одружені вже 15 років, у нас дуже добрі стосунки з його мамою.

Недавно їй виповнилося 60, і ми подзвонили їй по Вайберу привітати. В розмові вона подякувала за теплі слова і сказала, що вона має для нас новини.

Виявилося, Аліна Олегівна продала свою квартиру якимось переселенцям з грошима з Донбасу, зараз завершує оформлення документів, і хоче переїхати до нас!

Але це вже занадто. Свекруха у мене хороша, за всі роки подружнього життя вона ні в чому не дорікнула мені.

Можливо, мені пощастило, бо Аліна Олегівна завжди жила окремо. Ми не дуже часто бачилися зі зрозумілих причин – відстань між нашими містами, в нас робота, діти.

Минулого року чоловік їздив із синами до бабусі на канікули, вони трохи там побули, Діма розповів синам про своє дитинство, вони пожили у свекрухи тоді два тижні. Після таких візитів свекруха стаєвала зазвичай ще добрішою, надсилала подарунки на свята, а останнім часом пересилала гроші, щоби ми їх витратили на те, що необхідно.

Аліна Олегівна ніколи ні в чому не потребувала. Вона працювала у хорошому виші і нікого не утримувала.

Чоловік мій Дмитро став самостійним і почав працювати одразу після закінчення університету. На весілля свекруха подарувала синові квартиру в столиці, там ми й оселилися, а коли сини підросли, стало трохи тісно в двушці, але краще ніж нічого.

Подруги мені постійно кажуть, мовляв, тісно, треба розширюватися. Чоловік хоч і працює, але грошей ми ще не назбирали на житло більше. А ця квартира належить свекрусі. Хоча ми могли б продати цю квартиру та купити трикімнатну згодом, Діма вважає, що це не його квартира, і він не має права нічого вирішувати.

І ось Аліна Олегівна вирішила все майно у своєму місті продати, що і зробила, та купити трикімнатну квартиру у нашому місті, щоб ми всі разом там жили. Мовляв, онукам кімната, нам із чоловіком і їй, зрозуміло.

Я вже намагалася поговорити зі свекрухою і сказати, що це дуже погана, м’яко кажучи, затія. Ми рідко бачимося протягом життя, у нас різні звички, ну не уживемося ми всі разом!

Але вона хоче бути ближчою до дітей, і все тут, особливо, мовляв, зараз. Вона надихнулася прикладом своєї подруги. У тієї подруги мама старенька, вона живе у селі, і подруга свого часу її не забрала до себе в місто, а тепер боїться, щоб нічого не сталося. Ось свекруха і вирішила полегшити нам карму, так би мовити.

І коли я сказала, що краще їй оселитися в окремій квартирі, мама Дмитра обурилася і сказала, що в новому місті нікого не знає, і в однокімнатній квартирі без друзів і родичів їй буде самотньо.

Як їх з Дмитром переконати, що не треба нам всім збиратися під одним дахом? Я просто в розпачі!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.