Знайомство з батьками чоловіка пройшло, як у казці, у мене були лише позитивні емоції. Мама Германа виявилася напрочуд відкритою привітною людиною, ми стали з нею передзвонюватися практично кожен день, я часто приїжджала в гості. Все було чудово, а потім ми одружилися і народили синочка…
***
Почалося все з того, що майбутня свекруха відразу заявила, мовляв, весілля нам не потрібне, можна і з заднього двору розписатися, грошей у нас немає, та й взагалі, навіщо зайві витрати.
Мої батьки мали іншу думку. Батько сказав: «У мене єдина дочка і вона вийде заміж так, як годиться, всі витрати на весілля я беру на себе, якщо у вас немає можливості». Так і вирішили.
Почалися передвесільні турботи: мама, бабуся, хресна – всі були заклопотані підготовкою, шукали підходящий ресторан, перебирали меню, обирали тамаду, фотографа, оператора і все івнше Вони старалися, щоб все було у найкращому вигляді.
Свекруха ж сиділа собі вдома і її абсолютно ніщо не турбувало. Вона могла тільки зателефонувати і дати цінні вказівки, що необхідно зробити. Я списувала її поведінку на те, що вона ще не усвідомила, що її син одружується, не могла зібратися з думками і зробити хоча б якийсь крок у підготовці до весілля.
Одразу ж після весілля ми почали думати про власне житло, тому що свекруха сказала, що вона нас любить, але ужитися з нами не вийде. А вона ще натякнула, що нічого було одружуватися, не маючи свого житла. Моя мама одразу запропонувала, що ми будемо жити з нею, поки не придбаємо своє. На той момент я вже чекала Назарчика.
Через місяць ми з чоловіком і моїми батьками прийшли в гості до свекрухи і свекра, щоб обговорити квартирне питання. І отримали у відповідь обіцянки, що нам спільно і одні і другі батьки допоможуть.
Ще через місяць взяли іпотеку – трикімнатну квартиру без ремонту. Мої батьки викладалися повністю: ремонт, меблі, кухонну гарнітуру… Одним словом, від А до Я.
Новоспечені ж родичі, тобто мама і тато Германа, сказали: «У неї є чоловік, ось нехай він все і робить». А нічого, що «її чоловік» – це їхній син? Мені здається, що чоловік повинен був свою дружину привести до себе в будинок, а не до тещі переїхати. Але і на це я знову закрили очі.
Народився Назарчик, і начебто всі непорорзуміння відійшли на задній план. Але ні: родичі чоловіка навіть не приїхали зустріти першого онука, сказали, що їм дорого на таксі їхати, а у вас в машині немає місця, тому побачимося потім, коли будете вдома. Але і додому до нас протягом місяця ніхто не прийшов.
Зрештою, ми самі поїхали до них в гості, привезли онука. Мені знову здалося, що все налагоджується. Але – знову ні, це був перший і останній раз, коли на даний момент вони його бачили, а Назарчику зараз півтора року.
Разом з тим йшов повним ходом ремонт у новій квартирі, і мені доводилося з мамою і дитиною тягатися на ринки, займатися ремонтом, контролювати робітників, тому що чоловік був постійно на роботі. Свекруха, все це прекрасно розуміючи, навіть жодного разу не запропонувала посидіти з онуком, щоб я його не возила з собою!
Коли ремонт завершили, і ми переїхали, виникли фінансові труднощі – іпотека, кредити, комунальні послуги, витрати на життя родини ніхто не відміняв.
І тут мені від знайомих надійшла пропозиція піти на роботу з дуже хорошою зарплатою. Моя мама відразу ж сказала, що буде допомагати нам з сином, і запропонувала свекрусі сидіти з онуком по два дні, тому що у мами був такий графік роботи, в той час, коли свекруха не працювала, та й взагалі не знає, що таке робота.
Але ми знову отримали відмову: «я не баба», «у нього є мама і тато», – вона не погодилася.
Моя мама звільняється з роботи і повністю бере все на себе, а ми з чоловіком на роботі. Свекруха періодично дзвонить, дає вказівки як виховувати, чим годувати, як мити малого. Я на це не звертаю уваги і намагаюся не накручувати себе, щоб не провокувати конфлікт з Германом.
Через якийсь час чоловік все ж таки висловив їм своє обурення: чому вони себе не проявляють як бабуся з дідусем?
Стався сварка, в результаті ми не спілкувалися практично півроку. На Новий рік все ж від них надійшли привітання, зав’язалася розмова, де ми знову виявилися невдалими і непорядними, знову не спілкуємося…
Іноді були дзвінки, але ніхто навіть не спитав: «А як там онук?». Виключно – претензії і моралі.
Я не витримала і висловила свекрам свою образу: за чоловіка, за себе, за сина, спитала, чому до нас таке ставлення? Ми ніколи не обділили їх увагою, дарували подарунки, а нам що в підсумку?
Днями у Германа був День народження. Його батьки подзвонили, привітали і після цього подумали, що все налагодилося і стали дзвонити, як ні в чому не бувало. Знову ж таки: не цікавляться онуком абсолютно, тільки розповідають, як у них все добре, як вони з’їздили відпочивати, які у них плани і таке інше. Я спробувала поговорити з Германом, пояснити, що така їхня поведінка щонайменше дивна, на що почула, що вони не роблять нічого погано і взагалі, це я винна в тому, що вони не спілкуються!
У мене слів немає. Чоловік або не помічає, або не хоче помічати, що його батьків не хвилює, як ми живемо, на що ми живемо, чим харчується дитина, його не хвилює, що мит живемо на всьму тому, що нам дали мої батьки. Конфлікти почастішали, і як врятувати мир між мною і чоловіком, я не розумію. Може, я неправильно міркую? Але хіба матері властива така поведінка, яку демонструє моя свекруха? У мене зовсім інші приклади перед очима – мої батьки, батьки моїх знайомих, подруг, які допомагають дітям, люблять онуків… А тут таке.
Автор: Маргарита
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!