fbpx
життєві історії
Мама любить, коли все за її правилами. Взагалі все! Цукор не можна брати тією ложкою,  якою розмішуєш, не можна пити під час їжі, книги мають стояти на поличці рівненькою стопкою і за алфавітом… Тепер я  доросла, живу в іншій країні, побудувала будинок, є син. Приїхали батьки в гості.  Стиснуті губи, мама демонстративно зі мною не розмовляє. Веду їх вечеряти в кафе, замовляємо локшину з куркою. Мама: “Локшина неправильна. Вилки галімі, куди ти нас привела?” Ок. Дома кажу: все, я втомилася, час спати. Мама: “Я на цій подушці спати не можу, жорстка”. Я викликала таксі, спакувала маму, і відправила в готель

Мама любить, коли все за її правилами. Взагалі все! 

Цукор не можна брати тією ложкою,  якою розмішуєш, не можна пити під час їжі, книги мають стояти на поличці рівненькою стопкою і за алфавітом… Не перебільшую: в дитинстві я часто розставляла іграшки на місця, відмічені хрестиком. Сильних сварок з мамою не було, я навчилася багато чого приховувати, а потім просто доносити постфактум до відома.

Тепер я  доросла, живу в іншій країні, побудувала будинок, є син, кручуся, як можу, одним словом. Приїхали батьки в гості. Я зустріла їх в аеропорту, до будинку довезла, чай налила.

Кажу: скоро поїду вчити вас їздити по місцевих дорогах і на екскурсію.

Нічого не віщувало біди, але сусідці 19-ти років раптово закортіло народжувати.

Треба їхати в лікарню. А вона кричить, що без чоловіка нікуди, страшно їй. А чоловік на роботі на островах, буде тільки ввечері.

Коротше, поїхала я з нею на “швидкій”. А це, самі розумієте, справа така. На скільки – невідомо. Мама моя, стиснувши губи, видає:

– Хто тобі важливіше, малознайома дівчинка або я?

Скажімо так, я вирішила відкласти розмову до вечора.

Не без проблем в лікарні, з купою мату і потиличників, я кричала на дівчинку разом з медиками. Вона відмовилася народжувати. Каже, чоловіка чекати будемо. Дитині було погано, стояло питання вже про порятунок її життя. Вона по-справжньому  відбивалася, довелося зафіксувати її і робити все потрібне.

З дитиною все добре. Вона просто не хотіла старатися, мало не занапастила і себе, і дитя. Таку неадекватну поведінку не зустрічала в житті.

О 7-й вечора, вимотана до не можливого, я повернулася в будинок.

Стиснуті губи, мама демонстративно зі мною не розмовляє.

Тато тримається, намагається згладити кути. Веду їх вечеряти в кафе, замовляємо локшину з куркою.

Мама:

– Локшина неправильна. Вилки галімі, куди ти нас привела?

Ок. Дома кажу: все, я втомилася, час спати.

Мама:

– Я на цій подушці спати не можу, жорстка.

Кажу ок, на іншу.

– Від неї пахне дивно (латексом).

– Ок, на третю.

Знову не те. Ну і далі сталося небачене.

Ніколи в житті я так не робила, зазвичай ми просто зглажували кути, а вона завжди добивалася уваги і відчуття своєї правоти.

Я викликала таксі, спакувала маму, і відправила в готель.

Привозила онука погратися, спілкувалася з татом на нейтральні теми, мама сердилася.

На пропозицію проїхатися по екскурсіях вона погоджувалася, але під час всіх поїздок “гунділа”.

Автобус незручний, річки каламутні, рибки дрібні і таке інше. Я із задоволенням відправила їх на батьківщину через 3 тижні цього мозгоїдства.

І… в кінці я почула, що це була найкраща відпустка в її житті, які екскурсії хороші, і яка я відповідальна дівчинка, не кинула в біді подругу (!).

Моралі немає.

Перед новмим приїздом мами не прибирала і не готувала. Вона, з захопленням примовляючи, як же ми тут без неї, бідні внук і зять,  миє підлогу під холодильником о 5 ранку і розкладає футболки за кольорами.

Я люблю свою маму, намагаюся підтримувати з нею добрі стосунки, але нас реально рятують відстані.

В останню відпустку я привозила онука до них, але знімала собі окреме житло, щоб не зійти з розуму.

І навіть тоді я стала учасницею скандалу. Привід складно пояснити. Якщо коротко –  ми недостатньо її любимо. А тато… він звик. Та й готує вона божественно. Так що і на сонці бувають плями. А сонце має бути далеко, щоб не обпалювати.

І саме в ту відпустку, про яку розповіла на початку, я і зрозуміла, що буду жити хоч під мостом, але не з батьками. Саме тому, що люблю їх.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook