fbpx

Мама мене з дитинства так виховувала, що всього я повинна домогтися сама, з братом історія з точністю та навпаки. Орест виріс егоїстом. Він до сьогодні вважає, що у всіх його невдачах винні батьки, хоча сам палець об палець не вдарив, щоб щось змінити. І ось віднедавна я власниця квартири, яку, до речі, придбала сама, правда в іпотеку. – Ліля, ми з батьком порахували за краще, щоб нашу квартиру віддати Оресту, він молодший, і щось не клеїться йому весь час. А ти ж, он, маєш свою!

Мама мене з дитинства так виховувала, що всього я повинна домогтися сама, з братом історія з точністю та навпаки. Орест виріс егоїстом. Він до сьогодні вважає, що у всіх його невдачах винні батьки, хоча сам палець об палець не вдарив, щоб щось змінити. І ось віднедавна я власниця квартири, яку, до речі, придбала сама, правда в іпотеку. – Ліля, ми з батьком порахували за краще, щоб нашу квартиру віддати Оресту, він молодший, і щось не клеїться йому весь час. А ти ж, он, маєш свою!

Поняття не маю, як прийнято в інших, але в нашій сім’ї всю підтримку отримував старший брат.

З юного віку Оресту не було відмови в дорогих покупках і поблажках. Всі займалися його розвитком і робили все для того, щоб Орест отримав хорошу освіту і побудував свою кар’єру.

Минув час, брат подорослішав, але в житті так нічого так і не досяг. Зате він постійно ниє і звинувачує в своїх невдачах всіх, крім себе коханого. До мене ж було зовсім інше ставлення з боку батьків.

Одяг я доношувала за своїми двоюрідними сестрами, а в секції і гуртки мене ніхто і не думав водити. Батьки вважали, що всі виникаючі в моєму житті труднощі стосуються виключно мене однієї, і вирішувати я їх повинна сама.

Перший час мені було важко, але в міру свого дорослішання я починала адаптовуватися до раннього самостійного життя. Пішовши працювати, я завжди знаходила можливість підробити понаднормово, при цьому знаходячи час на отримання освіти.

В результаті наполегливої ​​праці, мені вдалося відкласти суму грошей, якої вистачило для того щоб оформить іпотеку. Так з’їхала від батьків і стала жити одна.

Однак, ще до переїзду, мама мені заявила, що я повинна віддати свою частку в їх квартирі на брата. Вона вважає, що він не винен в тому, що немає підходящої для нього роботи, і треба б йому допомогти.

Я дуже сильно здивувалася: як так? Чому я повинна все життя працювати, щоб жити у власній квартирі, а він, ледар, отримає її даром.

А раптом обставини складуться так, що у мене не буде можливості виплачувати іпотеку, і я буду змушена відмовитися від квартири. Що тоді? Де я буду жити?

Я була в люті від цієї пропозиції, і категорично відмовилася віддавати свою частку брату.

Після того випадку, моя рідня зі мною рідко спілкується.

Ну скажіть мені, в чому моя провина? За що мені таке ставлення?

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page