fbpx

Мама за тиждень до Великодня зателефонувала, щоб я допомогла з грошима, але я не поділяю їх думку. Таке враження, що в мене своєї сім’ї немає. Я ж їх не заставляла в сорок років дитину на світ приводити

Мама мені на вербну неділю зателефонувала, щоб я допомогла з грошима, але я не поділяю їх думку. Таке враження, що в мене своєї сім’ї немає.

Моя сестра з’явилася на світ, коли мамі було сорок. Як на мене, це пізно. Треба було раніше думати. Мама з татом стали на рушничок щастя рано, але я на світ з’явилася через п’ять років їх спільно життя.

Коли я трішки підросла, то розуміла, що вони дуже хочуть мати ще одну дитинку. Та минали роки, але нічого не виходило. І лише коли мамі було 39 років, в мене з’явилася сестричка, яку назвали Юлею.

Я вважала одразу ж, що це вже пізно, але не засуджую батьків, це їх справи.

Я відразу помітила, що до сестри батьки ставляться інакше. Мама виправдовувалася, що раніше вони були молодими, недосвідченими, а тепер знають, як знайти підхід до дитини.

Але справа не зовсім у цьому. Вони любили Юлю і приділяли їй максимум своєї уваги, а я ж росла в свій час сама собою. Мама навіть звільнилася з роботи, щоб приділяти Юлі весь свій вільний час.

Батькам хотілося дати все найкраще молодшій дочці, проте забаганки сестри не завжди вписувалися в сімейний бюджет.

Спочатку мама брала кредити на виконання бажань коханої донечки, а коли я почала отримувати на роботі хорошу зарплату, вона почала заглядати до моєї кишені.

Батьки зараз запевняють мене в тому, що я зобов’язана їм допомагати виховувати молодшу сестру. Бо уявляєте, вони мене поставили на ноги і вивчили.

Але річ у тому, що в мене вони не вкладали такі великі суми. Вони реально витрачають усі гроші на дитячі забаганки та всяку нісенітницю.

Чому я маю це заохочувати? У мене є сім’я. Я хочу витрачати зароблені гроші на свою дитину, а не на сестру, яка нічого не цінує. Якщо я могла ходити лише на безкоштовні гуртки, то сестра відвідувала десятки платних.

У неї були найкращі педагоги та репетитори, а я ж сама готувалася до вступу і без помічників розбиралася у темах, які були мені незрозумілі.

Сестра хоч уже доросла, але батьки продовжують йти у неї на поводу. Мені такий підхід не подобається, тому я дистанціювалася від сім’ї.

Мені є про кого думати. Я хочу, щоб моя сім’я жила в достатку, а проблеми сестри не стосуються мене. На мого сина теж йде чимало грошей.

Мама вважає, що я не гарно вчиняю. Мовляв, я зобов’язана підключитися та допомагати їм фінансово, адже їм уже важко піднімати молодшу дочку.

Нещодавно сестра заявила, що хоче займатися бальними танцями. Індивідуально. Ви собі не уявляєте, як я здивувалася, коли дізналася, скільки коштує одне заняття. Але батьки відмовляти їй не збираються – вони звикли потурати їй.

Йти на поводу переступаючи через себе я не буду. Я не вважаю, що чимось їй зобов’язана. Тим більше, що батьки повинні розраховувати на себе. Де таке бачено, що старша дитина забезпечує молодшу?

Раз батьки наважились в такому віці на дитину, нехай і ставлять її на ноги самотужки. Я хочу сконцентруватися на своїй сім’ї.

“Це твоя рідна сестра! Як ти можеш так до неї ставитися?”

“А хто мені ближче: син чи сестра? Я згодна допомагати, але тільки в міру можливості. Давно настав час зменшити забаганки Юлі – тоді вам на все вистачатиме!”

Іноді хочеться поміняти номер та втекти кудись від таких родичів. Очевидно, це єдиний спосіб вирішити ситуацію. Я хочу жити на втіху, а не присвятити життя сестрі.

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page