fbpx

Мама мого чоловіка живе сама у двокімнатній квартирі, а її мама, бабуся Руслана, також мешкає сама в двушці. Ми ж з Русланом і двома дітками тулимося в однокімнатній, яку ще до мого заміжжя мені купили мої батьки. Тобто квартира, в якій ми живемо, моя. Чому б свекрусі не з’їхатися зі своєю мамою? Але Ольга Павлівна запропонувала дещо дивне

Мама мого чоловіка живе сама у двокімнатній квартирі, а її мама, бабуся Руслана, також мешкає сама в двушці.

Ми ж з Русланом і двома дітками тулимося в однокімнатній, яку ще до мого заміжжя мені купили мої батьки. Тобто квартира, в якій ми живемо, моя.

Коли ми ще були лише вдвох із чоловіком, було ще якось більш-менш нормально, сподівалися, що свекруха запропонує варіант розширення нашого житла, коли народиться дитина.

Але ми помилилися у своїх очікуваннях. У нас нас уже двоє дітей, а мама Руслана навіть не думає щось робити. Коли чоловік запропонував їй забрати до себе бабусю, а нам віддати її квартиру, свекруха відповіла категоричною відмовою, сказала, що хоче жити спокійно на старості років, а не підлаштовуватися до мами, яка стає дедалі вередливішою і вибагливішою. Мама чоловіка сказала, що якщо ми хочемо велику квартиру, то можемо продати свою квартиру та бабусину, купити трикімнатну і забрати бабусю до себе. Як на мене, дивна пропозиція, адже бабуся – це ж її мама!

Мені такий варіант не підходить з двох причин: я не хочу продавати свою квартиру, оскільки в такому разі нова квартира вже буде спільною, і ще я не хочу жити разом з бабусею чоловіка, доглядати за нею, коли вона має доньку.

Та я зрозуміла, що квартира нам тільки у спадок дістанеться після бабусі.

Але чому їм не жити разом? Це ж мати та дочка! Що за дивні люди? Мої батьки в селі все життя прожили з татовою мамою, минув рік, як її не стало. Всяке було, але мої батьки завжди поважали і любили мою бабусю, вона теж багато допомагала по господарству, я досі за нею сумую.

Мене здивувало, коли Ольга Павлівна сказала нам з Русланом, що коли вона вже не зможе сама жити, тоді переїде до нас, а квартиру ми зможемо віддавати під оренду.  Як так? А бабуся чоловіка, до слова, теж не хоче жити ні з нами, ні зі свекрухою. Ось такі ще родички бувають! Я рада, що у мене в родині все по-іншому. А ми вже якось самі своє питання з житлом згодом вирішимо. Підросте менший, вийду на роботу і придумаємо щось.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

You cannot copy content of this page