Мама моя живе в обласному центрі, а я свого часу виїхала за чоловіком у райцентр, живемо у приватному будинку. У мами двокімнатна квартира, з батьком вони давно розлучені, квартиру мама вже навіть на мене переоформила. Адже я одна дочка, мені маму доглядати.
У нас з чоловіком двоє дітей, дочка-студентка і син старшокласник.
Коли минулого літа дочка вступила до університету разом з однокласницею, я не хотіла, щоб вона жила у гуртожитку, хотіла поселити її з подругою до мами у двокімнатну квартиру. Але мама чомусь стала в позу: ні – і крапка!
Я її всіляко вмовляла: дівчата спокійні, подружка доньки оплачувати за проживання буде… Та мама ні в яку.
Хочеться їй спокою і все таке. Але ж їй самій вже допомога часто треба, то просить щоб ми приїхали і продуктів та ліків закупили, то по дому щоб щось чоловік зробив, бо сама не справляється, їй же майже 70 років. А нам теж не близький світ з райцентру за 30 кілометрів їхати щоразу. А так би їй дівчата допомагали.
Ну, ні – так ні.
Тому ми і прийняли таке рішення, а з мамою вирішили не радитися, а поставили перед фактом.
Приїхали бусом, сказали мамі, що вона переїздить до нас у будинок, а дівчата оселяються в місті у її, тобто моїй, квартирі і це не оскаржується. Мама, звісно, намагалася нам протистояти, але ніхто її не слухав.
Вже більше, як півроку, мама живе з нами, оце після Нового року лише розмовляти з нами почала, а то все ображалася. Але так правильно. Всі родичі нас підтримали! Так вона поруч, під нашим наглядом, ми про неї піклуємося. Весна он, зацвіте все скоро, буде в городі і в саду поратися, повітрям дихати. А донечка не живе в гуртожитку і за квартиру не платимо знімну.
Іноді треба приймати тверді кардинальні рішення. Навіть якщо це спочатку не всім подобається. Мама скоро остаточно звикне і всім буде добре.
Автор – Олена К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
