fbpx
життєві історії
Мама на вихідні нас попередила, що їде до дядька Івана “в гості”. Ми вже звикли до такої обстановки. Я все розумію, мама ще зовсім молода і також має право на жіноче щастя. Юля, моя сестра, молодша від мене на десять років. Так ось, та вийшла зі своєї кімнати, руки в боки і заявила, щоб та даремно туди не ходила, а “вициганила” для неї айфон. Мені від почутого волосся дибки стало

Мама на вихідні нас попередила, що їде до дядька Івана “в гості”. Ми вже звикли до такої обстановки. Я все розумію, мама ще зовсім молода і також має право на жіноче щастя. Юля, моя сестра, молодша від мене на десять років. Так ось, та вийшла зі своєї кімнати, руки в боки і заявила, щоб та даремно туди не ходила, а “вициганила” для неї айфон. Мені від почутого волосся дибки стало.

Вирішила поділитися з вами, що в мене на душі. Мене не розуміють подружки, яких цікавить одна косметика, з коханою людиною ми розлучилися нещодавно. З мамою я не в дуже дружніх стосунках – не хочу її засмучувати своїми думками.

Почну спочатку. Живемо ми втрьох: сестричка, молодша за мене на 10 років, я і мама. З Юлею ніяк не можемо порозумітися, і мені здається, що ніколи не знайдемо спільної мови.

Вона розпещена, їй все легко дістається, і тому мене вона не розуміє. Я у всьому намагаюся допомогти мамі, після закінчення коледжу почала працювати, майже всю зарплатню віддаю мамі. Вступила на заочне, робота у мене прекрасна, заробіток дуже пристойний для нашого маленького районного центру. А із Блею у нас вічні суперечки.

Я пробувала і довгі розмови по-доброму, і по-поганому – результату ніякого. Маму знову зайвий раз не засмучую, всі проблеми з Юлею ​​намагаюся вирішити сама. Сестра у мене дуже хороша “акторка”, дуже вміє в потрібний час “подіяти” на жаль

Мама має чоловіка. І дуже часто вона знаходиться у нього дома, іноді й Юлю  із собою забирає. Але дедалі частіше перестає її брати із собою, оскільки там вона почала поводитися  так, що тій соромно. І навіть цей дядько Іван помітив, що Юля надто далека від добрих манер.

А останнім часом вона взагалі почала диктувати мамі, коли їй можна туди йти, а коли ні. Каже, нехай Іван дає тобі гроші, нехай він купує мені щось.

– Ти, як добра мама, могла б випросити в нього для своєї донечки айфон. Мій вже дивись, який старий і потертий, – сказала одного разу Юля.

Вибачте звичайно, але вона ще сопля (їй 13), щоб говорити такі речі, та й гроші він їй дає, і подарунки нам усім купує часто, але це її не торкається.

Мама розривається, мені теж важко. Я намагаюся для своєї сім’ї, все в будинок, все для затишку, люблю щось нове купувати та облаштовувати побут. А молодшій все байдуже, її цікавлять лише гроші та походи в магазин за речами та “смаколиками”.

Нерви мої на межі, ще й мій хлопець, з яким ми були майже 5 років разом, нещодавно зі мною розлучився. Його сестра його постійно повчала, що ще рано, потрібно спочатку встати на ноги і свого домоглася. Було багато суперечок, образ тощо. Він від мене відвернувся (або його відвернули), але правда сказав, що мене не залишить (як друга), тому що я йому близька людина. І допомагатиме, якщо потрібно. А ми планували все по-іншому.

Як так можна вплинути на людину, що вона різко змінила свої думки в протилежний бік? Зрозуміти цього не можу й досі. Місяць спілкуємося як друзі, сам він мені не дзвонить. Я відчуваю, що це інша людина.

Отак і живу. Адже мрію про дитинку, власний куточок з нею. Та й він так завжди говорив, і завжди мене хвалив, що я вмію створити затишок, смачно готую, і що він вирішив на 100%, що завжди буде зі мною та одягне на мене білу сукню.

Мені більше нема кому висловитися: мама заклопотана своїми стосунками з д. Іваном. Юля взагалі від рук відбилася, і витворяє таке, що на голову не надінеш.

Як жити далі? Чим зайнятися, щоб не думати, що життя проходить повз мене?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page