fbpx

Мама нас з братом на вихідних зібрала у себе. Виявляється, надумала вона свою трикімнатну квартиру продавати. – Я хочу на старість літ нормально пожити, в хорошому ремонті, з нормальними меблями. – Але ж це нам не вигідно. Ми б після її відходу на небеса її продали, і на отримані кожен по квартирі б отримав. Так, без ремонту і однокімнатній, але мені це не важливо. Та мама вперлася на своєму

Мама нас з братом на вихідних зібрала у себе. Виявляється, надумала вона свою трикімнатну квартиру продавати. – Я хочу на старість літ нормально пожити, в хорошому ремонті, з нормальними меблями. – Але ж це нам не вигідно. Ми б після її відходу на небеса її продали, і на отримані кожен по квартирі б отримав. Так, без ремонту і однокімнатній, але мені це не важливо. Та мама вперлася на своєму.

– Брат взяв іпотеку на двадцять років і щомісяця платить по тридцять тисяч на місяць, а в мене зовсім власного житла немає! – Говорить сорокарічна Світлана. Я живу в чоловіка квартирі, якщо щось не залагодитися, то мені одна дорога – на вулицю. Наша мати одна живе в трикімнатній, але навіть не це найнеприємніше, ми з цим із братом уже давно змирилися. З недавнього часу вона почала просити, щоб ми допомогли зробити ремонт. Вона каже, що у квартирі жити вже неможливо: з усіх щілин дме, а нещодавно в каструлю впав шматок штукатурки зі стелі.

Анастасія Дмитрівна, мати Світлани, живе у старенькому будинку у північній частині столиці. У жінки невелика трикімнатна квартира, яка вже давно потребує капітального ремонту. Останній ремонт у квартирі робився ще за радянських часів, відповідно до тих традицій. Кахельна плитка у ванній та на кухні, ще зі здачі будинку не змінювалася, такі ж давні у квартирі вікна та двері.

Ремонт робився на той час косметичний із мінімальними витратами. Та й штукатурка там вже така давня, що вона під шпалерами сипнеться.

– Я певною мірою можу зрозуміти матір! – каже Світлана. — У їхньому будинку весь час у когось іде ремонт люди якось намагаються облагородити своє житло. Зрозуміло, що ремонт у її квартирі – це життєва необхідність. Але ж де на нього взяти гроші. У квартирі матері не пройде просто шпалери нові поклеїти, там капітальний ремонт потрібен. Брат минулого року рахував, що вийшло на кругленьку суму і це тільки в тому випадку, якщо все робити власними силами. У нас із братом таких грошей немає.

Анастасія Дмитрівна вже давно на пенсії, їй майже сімдесят. Вона виживає вже багато років сама і нікого не просить допомоги. Я чула, що пенсіонери в Києві живуть приспівуючи, навіть відкладати умудряються. Проте Анастасія Дмитрівна до цих щасливчиків не належить. Жінка пенсію отримує шостого числа і вже з середини місяця можна сказати, що перебивається з хліба на воду.

Діти матері не допомагають, хоча кілька років тому вони подарували мамі пральну машину, а ще раніше син сушарку для рушника нову встановив і бачок для унітазу поміняв, бо старий потік. Проте на таку допомогу мати може розраховувати не частіше ніж на рік.

Світлана має двох синів, які навчаються у молодших класах. Син із дружиною одну дитину виховують, але у них іпотека величезна. Сина сім’я живе на зарплату чоловіка, а його гроші всі йдуть на погашення кредиту. До покупки квартири син із дружиною накопичували на перший внесок, а тому їм за таких умов жити доводилося, що й згадувати лячно.

Зараз вже вони живуть на своїй житлоплощі і роблять у квартирі поступово ремонт, який просувається дуже повільно, адже на нього подружжя не має грошей.

У Світлани не все так сумно, вона з чоловіком та дітьми живе у чоловіковій двокімнатній квартирі. Поки вони з чоловіком ладнають, поки все добре, але якщо раптом щось піде не так, то чоловік її відразу зі свого житла прожене. Донька не може відкладати гроші на покупку власного житла, тому що у неї дуже маленька зарплата, тому їй допомагати матері з ремонтом нема з чого.

– Я вважаю, що мати сильно знахабніла і як у неї язик повертається нас у таке становище з братом ставити. – каже Світлана. – Я розумію, що діти мають допомагати батькам, але ж не ремонти робити. Мати цілком може жити і в таких умовах, адже найважливіше – це дах над головою, а вона його має.

А днями мати запросила дітей до сімейної наради.

Коли сестра з братом приїхали до матері, то та їм сказала, що у них є тиждень, щоб взяти з її квартири все, що вони вважають за потрібне, тому що вона свою квартиру продає і собі купує одну з ремонтом. У новому житлі пенсіонерки буде зроблено все, що вона хотіла: нова сантехніка, душова кабіна, тепла підлога та натяжні стелі. Крім цього, колишній власник й меблі всі залишає, тому якщо дітям щось потрібно, то нехай приходять і не соромляться.

Зрозуміло, що мати може продати своє житло, коли їй цього захочеться, бо воно належить тільки їй, але сестра з братом теж мають право на батьківську спадщину. Можна продати трикімнатну, а на виручені гроші хоча б дві однокімнатні купити, але зрозуміло, що без ремонту.

– А тепер так виходить, що наша мама одну квартиру в унітаз спустила. У дітей та онуків забрала, нікого не пошкодувала! – каже дочка.

А якщо донька надумає від чоловіка піти або син не матиме коштів іпотеку платити їм тепер тільки одна дорога – на вулицю. Раніше діти знали, що якщо щось трапиться, то вони завжди можуть до матері прийти пожити, а тепер вони не мають більше надійного тилу. Мати в цьому випадку чинить по відношенню до дітей зовсім не порядно.

А як ви вважаєте?

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page